Розділ «24»

Коли під'їхав ЗІМ, він уже стояв перед входом. Перше, що зауважив, це подорожню сумку Юрія. Значить, полетить з ним, і втекти стане важче. В аеропорту Внуково довелось довго чекати. Передчасний виклик був звичайним проявом бюрократичного безрозсудства, бо до вильоту літака залишалась ще купа часу. Юрій сердився, що йому перебили сон, і неприязно мовчав.

— Так воно вже є, — зневажливо сказав Леонід, — коли хтось так конче хоче летіти. Не хочу сказати, що я маю щось проти, але й так очевидно, що ти боїшся втратити мене з поля зору.

— Неправда, — заперечив Юрій. — Треба просто бути пильним. Справа дуже загадкова. До кінця ще не з'ясовано, чи дитина вмерла природною смертю.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Її просто могли вбити американці чи німці, щоб заманити тебе у пастку!

— Ти справді в таке віриш?

— Вони ні перед чим не зупиняться, ти знаєш. А Гедвіг з самого початку намагалася під різними причинами викликати тебе до Берліна, чи не так?

— Ось тобі і на! Хочеш сказати, що вона спроможна замордувати рідну дитину? Ти що, божевільний?

— Вгамуйся! Ми обоє працюємо на одну і ту ж фірму, а в нашій роботі на будь-яку можливість доводиться зважати.

— Але не на кожне божевілля! Ти ж знаєш Гедвіг! Хіба можеш собі уявити, щоб вона таке зробила? Тільки такий негідник, як Алексєй Ніколаєвіч, міг таке придумати.

— Стеж за своїми словами! — з пересторогою сказав Юрій, мимоволі озираючись.

— Я тебе серйозно питаю, Юрію, ти особисто вважаєш, що вона на таке здатна?

— Я ні, але пастка не виключена. Німецька сторона вже вивчає причини смерті, але висновків ще немає.

Безумовно, Алексєй Ніколаєвіч розкусив їхній план виманити його, Леоніда, до Берліна. Старий лис передбачив і наступний крок, на який Леонід таки не наважився: вступити в контакт з західними спецслужбами. Тепер сумніватися не доводилося, що Гедвіг перебуває під невсипущим наглядом КДБ.

Але якщо думати мірками спецслужб, то Алексєй Ніколаєвіч не міг не виключити можливість, що Гедвіг все-таки здійснила їхній намір через якогось зв'язкового. Ось звідки припущення, що смерть дитини — це привід, а відтак шанси на втечу мінімальні.

Вилетіли вони щойно о десятій. В авіапорту Шпремберг літак приземлився після обіду за місцевим часом. Зустрів їх там з машиною голомозий співробітник берлінського філіалу КДБ, і Леонід одразу здогадався, що це Лисий Карл. Машина відвезла їх до військової частини в Карлсгорсті, де Леонідові сказали, що наразі йому в Альбрехтсгофі появлятися не можна.

— Ви залишитеся тут, поки буде з'ясована обстановка в Альбрехтсгофі.

— Що це за нісенітниця?

— Ситуація в Берліні дуже складна. Тут ви будете в небезпеці.

— Але дружина моя чекає на мене. Я їй обіцяв.