TextBook — От тільки ці мерзотники не помирають самі.
— То було б надто добре. Мерзотники живучі, як коти.
— Їм треба було допомогти, Клементино?
— Зовсім трішки.
— Чому саме чума?
— Журно — володарі чуми, — різко відказала Клементина. — Просто не треба ображати Журно, ось і все.
— А якщо ні?
— А якщо ні, то Журно нашлють на вас чуму. У них у руках бич Божий.
— Клементино, навіщо ви розповідаєте нам це все? — повторив Адамберґ.
— Замість чого?
— Замість того, щоб мовчати.
— Ну ви ж знайшли мене, так? А малого ще вчора забрали. Тож годі дурниць, ми йдемо, та й по всьому. Що це змінює?
— Усе, — сказав Адамберґ.
— Нічого, — важко посміхаючись, сказала Клементина. — Справу зроблено. Допетрали, капітане? Зроблено. Ворог уже там. Ще троє здохнуть за наступний тиждень, і байдуже, чи тут я буду, чи там. Для них уже надто пізно. Роботу завершено. Всі восьмеро помруть.
— Восьмеро?
— Шестеро катів, жорстока дівка і замовник. Як на мене, їх восьмеро. Ви взагалі в курсі справи чи ні?
— Дамас нічого не сказав.
— Звісно. Він не міг говорити, доки не переконається, що роботу завершено. Саме так ми і домовилися, якщо когось із нас загребуть. Як ви взагалі його знайшли?
— По діаманту.
— Він ховає його.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „34“ на сторінці 3. Приємного читання.