TextBook Дамас незграбно сів і вражено роздивлявся стіни камер. Потім він усе пригадав і відкинув назад волосся.
— Що таке? — запитав він. — Я можу йти?
— Підведися. Тут один хлопець хоче глянути на тебе, давній знайомий.
Дамас, загорнувшись у ковдру, слухняно виконав наказ, і Адамберґ дивився на двох чоловіків. Обличчя Дамаса скам'яніло. Рубо широко розплющив очі, а тоді відійшов.
— Отже? — запитав Адамберґ, коли вони знову опинилися в його кабінеті. — Пригадуєш?
— Можливо, — невпевнено відказав Рубо. — Але якщо це він, то його стало вдвічі більше.
— Обличчя?
— Можливо. У нього не було довгого волосся.
— А ти часом не обмочився? Через переляк?
Рубо захитав головою.
— Але, можливо, ти маєш рацію, — сказав Адамберґ. — Твій месник може діяти не один. Я потримаю тебе тут, доки не стане видніше.
— Дякую, — сказав Рубо.
— Назви мені прізвище наступної жертви.
— Ну... це я.
— Це я розумію. Але іншого? Вас було семеро. Сім мінус п'ять дорівнює два, мінус ти — дорівнює один. Хто лишається?
— Худий чоловік, огидний, як сто чортів. Як на мене — найогидніший у всій групі. Це він запхав палицю.
— Його прізвище?
— Ми не знали ні імен, ні прізвищ. У таких випадках не прийнято ризикувати.
— Вік?
— Як і ми всі. Двадцять-двадцять п'ять років.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 13. Приємного читання.