Розділ «18»

— Але чого ви боїтеся, старий? Що відбувається?

— Лорійон помер від чуми, а я підчепив у нього бліх. У мене є тільки двадцять чотири години, щоб зреагувати, інакше стане запізно. Так само і для дітей.

— Господи, невже ви купилися? Ви що, не пам'ятаєте, що Лорійона задушили, замаскувавши це під чуму?

Адамберґ зачинив двері і поставив стілець біля заступника.

— Пам'ятаю, — відповів Данґлар. — Але, захопившись своїми символами, «CLT» дійшов до того, що напустив бліх у квартиру. Це не може бути просто збігом. У його божевільній голові ці блохи зачумлені. І ніщо, абсолютно ніщо не може переконати мене, що ті блохи справді не заражені.

— Якби вони були зараженими, то навіщо було душити Лорійона?

— Бо він сам хоче приносити смерть. Я не боягуз, комісаре. Але мене зовсім не тішить ідея ходити обкусаним блохами, яких випустив схиблений на чумі тип.

— Хто їздив з нами вчора?

— Жюстен, Вуазене і Керноркян. Ви. Лікар. Девіяр і люди з Першого округу.

— Вони досі у вас? — запитав Адамберґ, поклавши руку на телефон.

— Хто?

— Ваші блохи.

— Звісно. Якщо вони ще не подалися вештатися відділком.

Адамберґ зняв слухавку і набрав номер лабораторії Префектури.

— Адамберґ, — представився він. — Пам'ятаєте комаху, яку ви знайшли на дні порожнього конверта? Так, саме її. Активізуйте ентомолога, абсолютний пріоритет. Тим гірше, скажіть, нехай відкладе своїх мух на потім. Це терміново, старий, справа чумова. Так, ворушіться, і скажіть йому, що я надішлю йому ще бліх, живих. Нехай буде обережним і, звісно ж, дотримується секретності.

— А щодо вас, Данґларе, — сказав він, поклавши слухавку, — прийміть душ і поскладайте всі ваші речі в поліетиленовий пакет. Відправимо їх на експертизу.

— А мені що робити? Весь день ходити голяка?

— Я куплю вам якусь хламиду, — сказав Адамберґ, підводячись. — Навіщо випускати ваших тварючок по всьому місту?

Данґлара надто хвилювали укуси блошиць, аби перейматися через одяг, який йому принесе Адамберґ. І все ж у його думки закрався невиразний страх.

— Покваптеся, Данґларе. Я відправлю до вас додому дезінсекторів, та й сюди, у наш відділок, також. І попереджу Девіяра.