TextBook — Фараони нас засміють, якщо ми скажемо їм, що тут якийсь псих розважається, читаючи щоденник трьохсотрічної давнини. Це нас вони посадять, кажу вам.
— Ми не казатимемо їм цього. Ми лише попередимо їх, що якийсь псих розважається, провіщаючи смерть на міському майдані. А далі хай уже самі викручуються. Проте в мене буде чисте сумління.
— Вони все одно нас засміють.
— Звісно. Саме тому ми не підемо до абиякого лягавого. Я знаю одного, який сміятиметься не так, як інші, і зовсім не з того, що інші. От до нього ми й підемо.
— До нього ви підете, якщо вам так хочеться. А щодо мого свідчення, я дуже сумніваюся, що вони приймуть його, як одкровення. Бо моє досьє, Декамбре, не таке вже й бездоганне.
— Моє також.
Жос подивився на Декамбре, нічого не сказавши. Браво. Браво, аристократе.
Мало того, що старий грамотій виявляється бретонцем із Кот-дю-Нор, так ще й був засудженим. Вочевидь, звідси і несправжнє прізвище.
— Скільки місяців? — стримано запитав Жос. Як справжній джентльмен моря, він не запитував про причини затримання.
— Шість, — відповів Декамбре.
— Дев'ять, — мовив на те Жос.
— Випустили?
— Випустили.
— Мене також.
Нічия. Після цього діалогу чоловіки серйозно помовчали.
— Дуже добре, — сказав Декамбре. — То ви йдете зі мною?
Жос скривився.
— Але ж це тільки слова. Слова. Вони ніколи нікого не вбивали. Це всім відомо.
— Ні, Ле Ґерне. Слова вбивали завжди, ось що відомо.
— Але коли?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11“ на сторінці 6. Приємного читання.