Розділ «В свою останню годину»

В свою останню годину [Всесвіт]

— Вгадайте з трьох разів, а ні, то я вам покажу.

Вона навіть оком не кліпне.

— Мені ж треба щось зробити,— каже вона. Тоді оглядається кругом і дивиться в бік дверей з вулиці,— Але дайте мені спершу ліки.

— Ви хочете сказати, що готові вже зараз? — питаю я.— На місці?

— Але дайте мені спершу ліки,— каже вона.

Я взяв мензурку, обернувся до неї спиною і вибрав пляшечку, котра з нешкідливим вмістом, бо ж кожен, хто зберігає отруту в посудині без наліпки, повинен сидіти в тюрмі. Відгонило скипидаром. Я відлив трошки у мензурку й подав їй. Вона понюхала, дивлячись на мене крізь скло.

— Скипидаром віддає,— каже вона.

— Авжеж,— кажу я.— Це на початок лікування. Ви ще раз прийдете сьогодні о десятій вечора, я дам вам решту ліків і зроблю операцію.

— Операцію? — не зрозуміла вона.

— Це не боляче. Ви вже зазнавали такої операції. Ви чули коли-небудь, як клин клином вибивають?

Вона дивиться на мене.

— А це подіє? — питає вона.

— Авжеж, подіє. Якщо ви прийдете на операцію.

Вона випила, що там було, не моргнувши, і вийшла. Я пішов до дверей.

— Ну як, домігся? — питає Джоді.

— Чого домігся? — перепитую я.

— Та вже хай,— каже він.— Не збираюсь я тобі на заваді ставати.

— А, це ти про цю,— кажу.— Їй просто одні ліки були потрібні, у неї важка форма дизентерії, і вона соромиться говорити про це незнайомим людям.

А ввечері як на те саме було моє чергування, я допоміг старому хрінові зібратися, надів на нього капелюха й випровадив з аптеки десь так о пів на дев'яту. Я ще провів його до перехрестя й подивився вслід, поки він не пройшов під двома вуличними ліхтарями і зовсім зник удалині. Тоді вернувся в аптеку, дочекався дев'яти тридцяти, погасив світло з вулиці, замкнув двері, залишивши тільки одну лампу в глибині приміщення, сам пішов на місце й насипав порошку талька в шість пакетиків, трохи прибрав у підвалі і вже був готовий.

Вона з'явилася рівно о десятій, перед тим, як вибили дзигарі. Я впустив її, і вона хутко ввійшла. За дверима, як я виглянув, нікого не було, тільки якийсь хлопчина в комбінезоні сидів край тротуару.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «В свою останню годину [Всесвіт]» автора Вільям Фолкнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В свою останню годину“ на сторінці 94. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи