— Кори Талл. Дружини містера Галла. Це я продала її пироги.
— Десять доларів за два пироги?
— Не чіпай їх. Вони не мої.
— Та в тебе й пирогів ніяких не було. Брехня це. У цьому згортку була твоя недільна одежа.
— Не чіпай їх! Якщо візьмеш — ти злодій.
— Рідна дочка каже на мене — злодій! Рідна дочка!
— Тату, тату.
— Я тебе годував і давав тобі дах над головою. Я оточив тебе любов'ю й турботою. І ось тепер моя рідна дочка, дочка моєї дружини-небіжчиці, обзиває мене над материною могилою злодієм!
— Не мої вони, кажу тобі. Якби мої — я б тобі їй-богу віддала.
— Звідки у тебе цих десять доларів?
— Тату, тату.
— Не хочеш мені сказати? Ти їх так нечесно нажила, що соромно навіть признатись?
— Вони не мої, кажу ж тобі. Хіба ти не розумієш, що вони не мої?
— Таж я тобі поверну їх! А вона обзиває рідного батька злодієм!
— Я не можу дати, кажу тобі. Вони не мої, розумієш. А то б я їй-богу віддала.
— А я б і не взяв їх. Рідна дочка, яку я годував сімнадцять років, шкодує позичити мені десять доларів!
— Не мої вони. Я не можу.
— Чиї ж вони?
— Мені їх дали. Купити дещо.
— Що купити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «В свою останню годину [Всесвіт]» автора Вільям Фолкнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В свою останню годину“ на сторінці 98. Приємного читання.