Розділ «В свою останню годину»

Що таки й правда: він майнув, а нам заморока. Бо не може він мулів ні в кого купити, тим паче у Сноупса, поки не матиме чогось такого під заставу, про що він досі не знав, що його можна б заставити. Отож прийшовши знов на поле, я подивився на своїх мулів — і так уже наче й розпрощався з ними на який час. А коли при кінці дня вернувся додому й побачив, як сонце смалить дах повітки, мені вже не дуже й шкода їх було.

Він вигулькнув якраз у ту мить, коли я вийшов на ганок, де вони всі сиділи. Вигляд у нього був чуднуватий: ще жалюгідніший, ніж завжди, хоч водночас і якийсь гордий. То було так, наче він схитрував трохи, але не мав певності, як це сприймуть його ближні.

— Дістав-таки мулів,— заявив він.

— Купили у Сноупса? — поцікавився я.

— Сноупс не один такий у цій околиці, що знається на кумерції,— відказав він.

— Авжеж,— погодився я.

Він подивився на Джуела чудним таким поглядом, але той уже спустився з ганку й рушив до коня. Певне, перевірити, чи не заподіяв йому чого Енс.

— Джуеле,— каже Енс. Джуел обернувся.— Ходи-но сюди,— Енс до нього.

Джуел ступнув крок назад і зупинився.

— Що таке? — спитав він.

— Отже, у Сноупса дістали,— сказав я.— Маю надію, він сьогодні-таки їх пришле? Виїхати ж треба взавтра раненько, бо дорога далека, через Моттсон.

Цю мить він раптом перемінився і знову прибрав звичайного свого мізерного вигляду, губи його заплямкали.

— Я роблю все що можу,— сказав він.— Бог свідок, що ледве чи кому-небудь доводилося зазнати стільки випробувань і насмішок, як мені.

— Коли хто зумів перехитрити Сноупса в оборудці — то він неабиякий мастак,— сказав я.— Що ви йому дали, Енсе?

Він не обернувся до мене.

— Я дав йому закладну під культиватор і сівалку.

— Але ж вони й сорока доларів не коштують! Хіба далеко ви заїдете таким дешевим запрягом?

Тепер вони всі дивились на нього, спокійно й напружено. Джуел стояв напівдорозі, чекаючи, коли зможе підійти до коня.

— І ще дещо дам,— сказав Енс.

Він знову заплямкав губами, вигляд у нього був такий, наче йому ось-ось заїдуть у зуби і він уже заздалегідь з цим примирився.