Розділ «XIX»

— Ох… — простогнала вона і з повними жаху очима опустилася в крісло.

Ми поїхали в село, шукаючи майстерні. Там позичили у коваля буксировочний пристрій і вірьовку, пообіцявши йому за це двадцять марок. Однак він виявився недовірливим і хотів сам побачити машину. Ми взяли його з собою і поїхали назад.

Юпп стояв посеред дороги і махав рукою. Але ми і без нього бачили, що сталося. Край дороги стояв старий, з високими бортами мерседес, а чотири чоловіки возилися біля розбитої машини, готуючись узяти її на буксир.

— Ми приїхали саме вчас, — сказав Кестер.

— Це брати Фогт, — пояснив коваль. — Небезпечна банда. Живуть по той бік шосе. Як уже що-небудь зграбастають, то не випустять із рук.

— Побачимо, — сказав Кестер.

— Я їм усе пояснив уже, пане Кестер, — шепотів Юпп. — Протизаконна конкуренція. Хотять забрати машину до своєї майстерні.

— Ясно, Юппе. Постійте поки що тут.

Кестер підійшов до найбільшого з чотирьох і почав говорити з ним. Він пояснив йому, що та машина належить нам.

— У тебе є що-небудь важке? — запитав я Ленца.

— Лише в'язка ключів, але вони мені самому потрібні. Візьми розвідний ключ.

— Краще не треба, — сказав я, — він може призвести до каліцтва. Жаль, що на мені такі легенькі черевики. Ато б найкраще- пинати ногою.

— Ви візьмете участь? — запитав Ленц коваля. — Тоді нас буде чотири на чотири.

— Краще вже ні. А то вони завтра розгромлять мене. Я буду дотримуватись суворого нейтралітету.

— І то добре, — сказав Готфрід.

— Яз вами, — заявив Юпп.

— Не смій! — сказав я. — Твоє діло — дивитись, чи ніхто не йде, і більш нічого.

Коваль відійшов від нас трохи вбік, щоб ясніше показати свій суворий нейтралітет.

— Не верзи дурниць! — почув я в ту ж мить, це огризнувся на Кестера найбільший з братів Фогт. — Хто перший приїхав, той перший і меле! От і все! А тепер ушивайтеся звідси!

Кестер пояснив йому ще раз, що машина належить нам. Він запропонував Фогтові поїхати в санаторій і пересвідчитися. Ми з Ленцом підійшли ближче.