— Ліринталем, — вимовив він дивне слово, що з легкістю злетіло з його язика та різко задзвеніло мені у вухах. — Вимови це зі мною.
— Що? — сказала я; я ще ніколи не чула цього слова. Та він сильніше притиснувся до моєї спини, притиснув вуста до мого вуха та грізно прошепотів: — Вимови це!
Я затремтіла, і, бажаючи лише, щоб він мене відпустив, промовила це разом з ним: «Ліринталем», — тим часом як він тримав мою руку простягнутою над їжею.
Повітря над нею замерехтіло; видовище було жахливе, наче весь світ — це ставок, у який він може кидати камінці. Коли воно знову розгладилося, їжа змінилася повністю. Там, де були печені яйця, лежала смажена курка; замість миски кролячої печені — купка дрібнесенької молодої весняної квасолі, хоча її сезон уже сім місяців як минув; замість печеного яблука — пиріжок, повний тонесенько нарізаних яблук, усіяний товстими родзинками та вкритий медом.
Він відпустив мене. Втративши його підтримку, я захиталася та схопилася за край столу, а легені в мене спорожніли, неначе хтось сів мені на груди; я почувалася так, ніби з мене чавили сік, як з лимона. По краях поля зору мерехтіли зірочки, і я зігнулася, мало не мліючи. Я лише здалеку побачила, як він опускає очі на тацю, а його обличчя дивним чином хмурніє, ніби він водночас здивований і роздратований.
— Що ви зі мною зробили? — прошепотіла я, коли знову змогла дихати.
— Перестань скиглити, — зневажливо промовив він. — Це всього-на-всього примова, — весь його можливий подив зник; він махнув рукою на двері, сівши за стіл перед обідом. — Добре, забирайся. Я бачу, що витрачатиму на тебе надто багато свого часу, та на сьогодні з мене досить.
Ну, хоч цьому наказу я була рада скоритися. Я й не спробувала взяти тацю, а лише повільно вибралася з бібліотеки, тримаючи руку біля тулуба. Досі ледве йшла від слабкості. Майже півгодини пхалася сходами назад, аж до горішнього поверху, а потім увійшла в маленьку кімнатку й зачинила двері, підтягнула до них тумбочку та впала на ліжко. Якщо Дракон підходив до дверей, поки я спала, то я нічого не чула.
Розділ 2
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ті, що не мають коріння» автора Наомі Новік на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1“ на сторінці 7. Приємного читання.