Розділ «День після Каравалу»

— Ходімо, — Телла тягнула сестру силоміць, — у нас обмаль часу. Я не хочу з’явитись на святкування в образі примари.

— В такому разі, тобі слід було б убратися в іншу сукню, — різко зауважила Скарлет.

— Я ж померла! — заперечила Телла. — Годі вигадати краще вбрання. От побачиш, наступної гри ти так само ввійдеш в азарт, як я.

— Дякую, та наступна гра відбудеться без мене.

— Гадаю, після цієї зустрічі ти зміниш свою думку, — Телла загадково посміхнулась і розчахнула навстіж двері, перш ніж Скарлет встигла заперечити.

Сестра вела Скарлет по коридору, в якому вона ще не була. Підлога була вимощена коштовними каменями, які виблискували під ногами. Стіни коридору були вкриті малюнками із записника Айко.

Скарлет зупинилась перед одним. На малюнку, котрий раніше не потрапляв їй на очі, була зображена вона у крамниці суконь. Скарлет з широко розплющеними очима й роззявленим ротом роздивляється кожен виріб, а Телла шпигує за нею з третього поверху.

— Ходімо до моєї кімнати. Вчора, коли ти мене знайшла, то була не моя кімната, — Телла вела за собою Скарлет, по дорозі вони зустріли велику кількість артистів, які люб’язно віталися з дівчатами. Нарешті вони зупинилися перед арочними небесно-блакитними дверима. — Наперед перепрошую за безлад.

Здавалося, кімнатою промчав ураган. Довкола валялись корсети, сукні, вишукані капелюшки і навіть каптури. Скарлет не помітила сивого волосся у сестри, вочевидь, вона майстерно його замаскувала, адже за таку розкіш Телла мусила б пожертвувати щонайменше роком життя.

— Мене страшенно дратує, що немає куди складати речі, — Телла піднімала з долівки одяг, щоб Скарлет могла зайти досередини. — Не хвилюйся, сукня, яку я обрала для тебе, не лежить на долівці.

— Не думаю, що я піду, — Скарлет сіла на краєчок ліжка.

— Ти мусиш. Я дістала для тебе вбрання. Мені воно коштувало п’ять секретів, — Телла рішуче попрямувала до скрині. Повернулась, тримаючи у руках витончену рожеву сукню. — Вона нагадує мені захід сонця Спекотного сезону.

— У такому разі, тобі варто її одягнути.

— Вона задовга для мене. Ба більше: я приготувала її спеціально для тебе, — Телла кинула вбрання сестрі. На дотик, воно було таке ж невагоме, як і на вигляд. Маленькі рукави оголяли плечі, а ліф кольору слонової кістки прикрашали стрічки, що спадали на прозору спідницю. На стрічках красувались шовкові квіточки, які на сонці змінювали колір від ніжного кремового до насиченого рожевого.

— Просто одягни її сьогодні. Якщо по завершенні вечірки ти вирішиш полишити Каравал і все, що нагадує про нього, я поїду з тобою. Однак не дозволю тобі її пропустити. Мені казали, що Легенда не роздає запрошень нікому, крім своїх артистів. І не думаю, що ти будеш щасливою, як не поставиш усі крапки над «і» з Джуліаном.

При згадці про Джуліана серце Скарлет стиснулось. Вона раділа, що він живий, та хай там що поміж ними було, вона не була впевнена, що їхні почуття будуть такими, як раніше. Вочевидь, правду він намагався їй сказати тільки через жаль до неї. Або ж це було прописано в його ролі, що аж ніяк не мало стосунку до почуттів.

— Мені здається, що я зовсім його не знаю, — Скарлет почувалася ошуканою, але соромилася собі в цьому зізнатися.

— У такому разі, в тебе буде нагода довідатися про нього більше, — Телла схопила сестру за руку і відтягнула від ліжка. — Мені дуже хотілося б сказати тобі, що все, що поміж вами відбувалося, було справжнім!

— Телло, це нічого не змінює.

— Це тому, що ти не даєш мені договорити. Навіть якщо усе не так, як тобі того хотілося, ви однаково пережили багато спільного за ці дні. Гадаю, він також хоче розставити всі крапки над «і».