Розділ «День після Каравалу»

— То ти його бачив? — поцікавилась Скарлет.

Джуліан відкрив рота, ніби хотів відповісти, але не зміг видобути й слова, тож підтвердив це лише очима.

— Пам’ятаєш, що ти питала мене про Легенду?

— Чи ти його родич?

Джуліан кивнув, проте нічого не додав. Сяюче листя верби тихенько шелестіло, поки він тихенько вів далі.

— Легенда надіслав мені листа з проханням зіграти в останню гру. Запевняв, що це його спроба спокутати провину. Мені хотілось йому вірити, — перш ніж продовжити, Джуліан зробив глибокий вдих. — Я мав лише переправити тебе з Теллою на острів. Проте щоразу, коли намагався від тебе піти, не міг цього зробити. Ти виявилась інакшою, ніж я гадав. Зазвичай більшість людей турбують лише їх власні втіхи. Але ти так побивалась за сестру. Ти була схожа на мене. Ти відчувала теж, що я завжди відчував до свого брата.

Джуліанові карі очі зустрілися з очима Скарлет, і її осяяло.

— Легенда твій брат?

— Я знав, що ти здогадаєшся, — вуста Джуліана вигнулись у іронічну посмішку.

— Але...— Скарлет затнулась, намагаючись швидко скласти все докупи.

Це пояснювало, чому йому важко було покинути гру. Скарлет знала, як важно відвернутися від рідної душі, навіть коли вона завдає тобі болю. Та й інші актори ставились до Джуліана з особливою увагою.

Після того, як Скарлет довідалась, що Каспар лише вдавав з себе Легенду, а Джуліан живий, їй знову спало на думку, що він і є магістр Каравалу. Та можливо, вона так подумала, бо магістр і Джуліан були тісно пов’язані один з одним.

— Але як це можливо? Ти ж такий молодий.

— Допоки я артист Легенди, я не старію, — пояснив Джуліан. — Але я був готовий старішати, коли вирішив піти.

— Тоді чому ти прийняв рішення залишитись і зіграти цю роль?

Джуліан боязко поглянув на Скарлет, так ніби тепер вона мала достатньо влади, щоб розбити йому серце.

— Я залишився, бо раптом виявив, що мені не байдуже до тебе. Легенда рідко грає чесно, тому я намагався тобі допомогти. Але я знав, що розіб’ю тобі серце, якщо ми зблизимось, адже ти зрештою знатимеш усю правду. Тому спочатку я робив усе, щоб ти мене ненавиділа. Але з кожним разом ставало дедалі важче тебе відштовхувати. Мені боліло щоразу, коли я брехав тобі. Гра зазвичай пробуджує найгірші риси у більшості людей, проте з тобою усе було інакше. Дивлячись на тебе, моя віра у те, що Каравал може знову стати колишнім, ожила. Так само, як і віра, що брат зміниться на краще.

Джуліанів голос тремтів від надміру емоцій:

— Знаю, що образив тебе, але дай мені ще один шанс, — він поривався простягнути до неї руку, торкнутися її. Скарлет і сама цього хотіла, та спершу вона мусила все обміркувати. Якби Джуліан був Легендою, його було б простіше ненавидіти через усі муки, які їй довелося пережити. Але Легенда був його братом, і серце Скарлет краялося.

Перш ніж він встиг простягнути до неї руку, вона відхилилась.