— Панно, — тепла рука торкнула Скарлет за плече.
З переляку Скарлет схопилась руками за груди, широко розплющила очі, а потім знову міцно їх заплющила. Дуже близько до її обличчя молодик тримав ліхтар, занадто близько. Хоч він і стояв на безпечній відстані, дівчина відчувала, як язики тепла лоскочуть щоки.
— Мабуть, хильнула зайвого, — мовила молода жінка.
— Я не пила, — Скарлет знову широко розплющила очі. На вигляд молодик був на кілька років старший за Джуліана. На відміну від моряка, носив начищені черевики та охайно зачесав назад волосся. Він виглядав привабливим, і та дбайливість, з якою він ставився до власної зовнішності, змусила Скарлет вважати, що так було у всьому.
Вбраний у вишукане чорне, він був саме таким юнаком, котрого Телла охрестила б аж надто вродливим, потайки мріючи завоювати його увагу. Вона помітила суцільний малюнок на його руках. Татуювання: символи алхіміків, жалобна маска, спокуслива усмішка, хижі пташині кігті й чорні троянди. Кожен з малюнків не мав нічого спільного з його рафінованою зовнішністю. Вони цікавили Скарлет більше, ніж мали б.
— Мене випадково поселили у номер ще з кимось, — мовила Скарлет. — Я саме йшла до власниці готелю попросити інший номер, але потім...
— Заснула у коридорі? — запитала дівчина, що назвала Скарлет п’яною. Вона стояла оддалік від ліхтаря. Оскільки світло у коридорі загасили, Скарлет ледь могла розгледіти її обличчя. Вона здалася їй сердитою і неприємною.
— Усе складно, — буркнула Скарлет. Їй хотілося розповісти про сестру, але навіть якщо вони ніколи й не зустрічали Телли, Скарлет не хотіла, щоб усі знали, яка в неї непутяща сестра. Вона мала захищати Теллу. А думка цих двох її геть не цікавила. Вона так і не змогла відірвати погляду від татуювань. Його типаж — мрія для скульптора чи художника: повні губи, вольове підборіддя, чорні вугільні очі, підкреслені масивними бровами.
Вродливий незнайомець, та ще й у напівтемряві, мав би змусити Скарлет зніяковіти, та на його обличчі відбивалося занепокоєння, а не ворожість.
— Ви не мусите нічого пояснювати, — сказав він. — Я впевнений, ви мали поважну причину заснути тут, але не варто цього робити. Я проживаю у номері одинадцять. Можете переночувати там.
З його тону Скарлет була впевнена, що цей юнак не прагнутиме спати з нею в одному ліжку — на відміну від іншого молодика, — але дівчина чудово розуміла, що не варто довіряти незнайомцям, тому завагалася.
Вона знову подивилася на нього при світлі й звернула увагу на вибиту чорну троянду на тильній стороні руки. Вишукана, красива, скорботна. Невідь-чому Скарлет подумалося, що це татуювання характеризує цього юнака. Вишуканість і врода її лякала, адже дівчина засвоїла урок, що гарне часто буває оманливим, а от скорбота її приваблювала.
— А де ви спатимете?
— У кімнаті сестри, — він кивнув у бік дівчини. — Там два ліжка. На двох вона явно не спатиме.
— Тобто? — виклично запитала дівчина. І хоча Скарлет і досі як слід її не розгледіла, вона була впевнена, що та дивилася на неї з відразою.
— Не грубіянь, — мовив юнак і додав, щоб Скарлет не встигла заперечити,— я наполягаю. Якщо моя мати дізнається, що я дозволив юній панянці, спати на холодній долівці, то вона мене зречеться. І правильно зробить, — він простягнув Скарлет татуйовану руку.
— Моє ім’я Данте. До речі, це моя сестра, Валентина.
— Скарлет. Дякую, — сором’язливо мовила вона, здивована, що він нічого не попросив натомість. — Дуже великодушного з вашого боку.
— Мені здається, ви занадто високої думки про мене, — Данте затримав руку Скарлет у своїй руці. Його темні очі затрималися нижче її шиї. Скарлет могла заприсягтися, що він зашарівся і одразу підвів погляд, щоб не збентежити її. — Я помітив вас ще у таверні, та, здається, ви були із супутником.
— Ой, я, — Скарлет вагалась, не знала, чи варто все пояснювати. Вона не знала напевне, чи це вже початок гри, а чи незнайомець справді цікавиться її персоною. Усе, що вона знала — Данте не зводить з неї погляду, від чого їй стало значно тепліше. А ще Скарлет поставила Джуліана на її місце: якби моряк зустрів у коридорі миловидну дівчину, то точно не розповідав би, що Скарлет його наречена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Каравал » автора Стефані Ґарбер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ніч перед Каравалом“ на сторінці 15. Приємного читання.