Розділ «Острів Трісда»

— Батьку, будь ласка, це був лише маленький поцілуночок, — Скарлет намагалась заступитись за Теллу, проте охоронці відтягнули її до бочок. Грубо схопили і заламали руки. Скарлет виривалась захистити сестру. За цю провину покарають не Скарлет. Щоразу, коли вона чи сестра порушували дисципліну, як покарання губернатор Драґна робив якусь мерзоту іншій людині. На правій руці він носив два великих персні: один з квадратним аметистом, інший — із загостреним фіолетовим діамантом. Губернатор перекрутив обидва персні, замахнувся й ударив Теллу по обличчю.

— Ні, це моя провина, — кричала Скарлет — помилка, яку вона знала краще не робити.

Батько дав що одного ляпаса Теллі:

— За брехню, — додав він. Другий удар був сильніший за перший і збив Теллу з ніг. Сестра стояла на колінах, а червоні цівки стікали по щоці.

Задоволений, губернатор Драґна відступив крок назад. Обтер кров з руки об жилет вартового й повернувся до Скарлет. Тепер він видавався вищим ніж зазвичай. Скарлет навіть здалось, що вона всохла. Це було найболючіше батькове покарання — спостерігати за муками сестри.

— Більше не засмучуй мене.

— Вибач, батьку. Я припустилась безглуздої помилки, — і це була найщиріша правда того ранку. Вона дійсно могла бути не тією, котру куштував Джуліан, проте Скарлет знову зазнала поразки у спробі захистити свою сестру.

— Це не повториться.

— Сподіваюсь, ти не обманюєш, — губернатор одягнув пальчатку, потім дістав з сюртука складений лист. — Вочевидь, мені не варто тобі це віддавати. Та, можливо, це нагадає тобі, що саме ти можеш втратити. Весілля відбудеться за десять днів, наприкінці наступного тижня. Двадцятого числа. Якщо щось стане йому на заваді, обличчя твоєї сестри добряче умиється кров’ю.

3

карлет і досі відчувала пахощі батькових парфумів. Їхній запах був точнісінько, як колір рукавичок: аніс із лавандою, подібний до гнилих слив. Після того, як батько пішов, аромат ще довго оповивав Теллу. Скарлет сиділа поруч і чекала, поки покоївка принесе ліки та чисті пов’язки.

— Ти мусила дати мені змогу у всьому зізнатись, — промовила Скарлет. — Аби покарати тебе, він би не бив мене так сильно. Принаймні не за десять днів до весілля.

— Хто знає, можливо, він би не вдарив по обличчю, але зробив би щось настільки ж мерзенне — зламав би палець, щоб ти не змогла дошити весільну ковдру, — Телла заплющила очі і спиною обперлась на бочку з ромом. Щока була майже такого ж кольору, як ті прокляті пальчатки. — До того ж саме я заслуговую покарання, а не ти.

— Ніхто цього не заслуговує, — озвався Джуліан. То були перші його слова після того, як пішов губернатор. — Я...

— Ні, — урвала Скарлет, — твої вибачення не загоять її ран.

— Я не збирався вибачатись, — Джуліан замовк, ніби зважуючи наступні слова. — Я вношу зміни до своєї пропозиції переправити вас на острів. Як вирішите їхати, і копійки з вас не візьму. Мій корабель відчалює з порту завтра на світанку. Знайдіть мене, як передумаєте, — перш ніж вискочити нагору сходами, він ще раз поглянув на обох сестер.

— Ні, — вигукнула Скарлет, не встигла Телла й слова вимовити. — Якщо ми поїдемо, після повернення все буде значно гірше.

— Я не планую повертатись, — Телла розплющила очі. В них блищали сльози, і панувала лють.

Скарлет частенько дратувала імпульсивність молодшої сестри, проте їй також було відомо: щойно Телла втовкмачить щось собі в голову, того вже ніхто не виб’є. Скарлет зрозуміла. Телла прийняла рішення ще до того, як надійшов лист од магістра Каравалу Легенди.

Саме тому вона з Джуліаном. Судячи з того, що сестра навіть бровою не повела, коли той пішов, їй байдуже. Вона лише хотіла використати моряка, котрий забрав би її з Трісди. Тепер Скарлет дала її привід утекти, привід, якого сестра так жадала.