Розділ «Острів Трісда»

Скарлет напружилась.

— За подихом чую — ти не сьорбав рому, — вів губернатор Драґна. — І мені відомо, що ти не грав тут у карти й не виспівував молитов. Отже, зізнавайся, котру з дочок куштував?

— Ні, пане, ви неправильно все зрозуміли, — Джуліан злякано похитав головою, ніби у житті нічого сороміцького він і не скоїв.

— Скарлет, — втрутилась Телла, — я спустилась вниз і спіймала їх на гарячому.

Ні! Скарлет проклинала свою дурненьку сестру:

— Батьку, вона бреше. Це Телла, не я. Це я їх застукала.

— Скарлет, годі обманювати. Ти лише робиш гірше, — обличчя Телли спалахнуло.

— Я кажу правду! Батьку, це Телла. Невже ти думаєш, я могла щось таке утнути перед власним весіллям?

— Батьку, не слухай її, — перебила Телла. — Я чула, як вона шепотілась, ніби це їй допоможе подолати передвесільне хвилювання.

— Ще одна брехня...

— Годі! — губернатор повернувся до Джуліана. Його засмагла рука й досі була міцно стиснута напахченою сливовою пальчаткою. — Мої доньки мають погану звичку говорити неправду. Сподіваюсь, ти будеш більш щирим. То скажи мені, юначе, з котрою із дочок ти був?

— Гадаю, це якась помилка...

— Я не припускаюся помилок, — увірвав губернатор Драґна. — Даю тобі ще одну спробу розповісти правду, або... — вартові ступили крок вперед.

Джуліан кинув погляд на Теллу.

Вона різко захитала головою й беззвучно мовила: «Скарлет».

Скарлет намагалась привернути увагу Джуліана, щоб сказати, що він припускається помилки, проте рішення з’явилось на обличчі моряка ще до відповіді:

— Це Скарлет.

Безрозсудний хлопчисько. Жодного сумніву, він був впевнений, що робить Теллі послугу, проте насправді все було точнісінько навпаки.

Губернатор відпустив Джуліана і зняв напахчену сливову рукавичку.

— Я тебе попереджав, — він звернувся до Скарлет. — Ти знаєш що буває, коли ти не слухаєшся.