Розділ «Острів Трісда»

— Вона подякує мені пізніше.

Джуліан натягнув вовчу посмішку, вискаливши білі зуби у місячному сяйві.

— Знаєш, саме це твоя сестра мені і сказала кілька годин тому.

Інстинкти самозбереження прокинулись у Скарлет запізно. Вона обернулась на звук кроків. Телла стояла позаду. Невеличка постать була окутана у темну накидку, котра зливалась із кольором ночі.

— Пробач, що роблю це. Але це ти мене навчила — понад усе — піклування про сестру.

Тієї ж миті Джуліан притиснув до обличчя Скарлет шматок тканини. Вона несамовито намагалась її відштовхнути. Коліна стукнулись об чорний плямистий пісок. Просочена могутнім зіллям шматина діяла з неймовірною швидкістю. Світ закрутився довкола Скарлет. Вона не тямила, розплющені її очі чи ні.

Вона падала

падала

падала.

5

ерш ніж Скарлет втратила свідомість, ніжна рука провела по її щоці:

— Так буде краще, сестричко. В житті є ще щось окрім... окрім обережності...

Її слова провели Скарлет у світ, який існував лише на дрібному шматочку яскравих сновидінь. Перед очима пливла кімната із великою кількістю вікон, долинав голос бабуні. Рябий місяць мерехтів у шибці, освітлюючи постаті зернистим блакитним сяйвом.

Маленькі версії Скарлет і Телли з крихітними ручками та невинними мріями притулились одна до одної, їх вкриває бабуся. І хоча вона проводила чимало часу з дівчатками після того, як їх покинула мати, Скарлет не могла пригадати бодай раз, щоб бабуся вкладала їх спати. Зазвичай це робили служниці.

— Ти розповіси нам про Каравал? — запитувала маленька Скарлет.

— Я хочу почути про магістра Легенду, — повторювала Телла. — Ти розповіси, як він отримав своє ім’я?

На високому м’якому кріслі навпроти ліжка бабуся сиділа, мов на троні. Витки чорних перлинок звивались навколо тонкої шиї, покривали руки від зап’ястя аж до ліктів, немов розкішні пальчатки. Її накрохмалена бузкова сукня була без жодної складочки, відтіняючи розписане зморшками, колись вродливе обличчя.

— Легенда походить із сім’ї артистів Сантос, — почала вона. — То були драматурги та актори, страшенні бездари. Єдина причина, з якої вони мали бодай якийсь успіх — неземна янгольська краса. Подейкували, що найвродливішим з-поміж усіх був Легенда.

— А я вважала, що Легенда — то вигадане ім’я, — мовила Скарлет.

— Не можу вам повідати його справжнього імені, — вела далі бабуся, — та можу сказати, що як і в кожній величній і жахливій історії початком усього було кохання. Любов до елегантної золотокосої та красномовної Анналізи. Вона заворожила його, так само як і він зачарував стількох дівчат до зустрічі з нею, компліментами, поцілунками та обіцянками, яких він знав безліч.