Розділ «Острів Трісда»

Скарлет розмірковувала про таємничі квитки у кишені. Тим часом червоний місяць нагадував їй, як удень переливались надписи. Якоїсь миті вона навіть хотіла передумати, піддатись сестрі й тій крихітній частині серця, що й досі здатна була мріяти.

Якось вона вже це робила.

Філіп домовився, щоб їх провели на шхуну.

Вони встигли з Теллою лише ступити на дерев’яний трап. Дорого їм обійшовся цей вчинок. Один з вартових надто жорстоко повівся з Теллою — збив її з ніг і відтягнув непритомну до маєтку. Скарлет залишалась при свідомості, поки її тягнули з причалу. Її примусили стояти на краєчку скелястого берега. Черевики тонули у блакитній сліпучій воді, поки вона дивилась, як батько затягує Філіпа в океан. Тієї ночі мали утопити її. Це її голову батько мав би тримати під водою. Не відпускати її кінцівки доти, поки вони перестали б тріпотіти, а безсиле тіло оніміло, перетворившись на водорості, які водою винесло на узбережжя. Люди казали, що Філіп сам випадково втопився. Правду знала лише Скарлет.

— Якщо ти ще раз утнеш щось подібне, сестру чекатиме та сама доля, — попередив батько.

Скарлет ніколи про це не говорила жодній живій душі. Вона захищала сестру, прикриваючись маскою турботи. Лише Скарлет було відомо, що вони ніколи не зможуть живими покинути Трісди, за винятком чоловіка, котрий відвезе їх подалі.

Хвилі бились об берег, стираючи шум кроків, проте Скарлет їх почула.

— Ти не та сестра, котрої я чекав, — Джуліан підійшов ближче.

У темряві він більше скидався на пірата, ніж на моряка. Невимушена хода підказувала, що це не та людина, котрій можна довіряти. Ніч чорнилами розмалювала його довге пальто, лишивши білі тіні на щоках, що випиналися наче різаки.

Скарлет тільки зараз збагнула, що вчинила нерозважливо. Вислизнути з маєтку, щоби зустрітись з цим хлопчаком пізно вночі на такому віддаленому узбережжі. Безглузда й безрозсудна поведінка, про яку вона завжди попереджувала Теллу.

— Я так розумію, ти змінила своє рішення щодо пропозиції? — запитав Джуліан.

— Ні, проте у мене є зустрічна пропозиція, — Скарлет намагалася надати своєму голосу зухвалості, дістаючи витончені квитки від магістра Каравалу Легенди. Пальці не хотіли їх випускати, але вона мусила це зробити заради Телли. Коли Скарлет увечері зайшла до своєї кімнати, усе стояло шкереберть: судячи з безладу, вона одразу розгадала сестрин задум — Телла поцупила речі, готуючись до клятої подорожі.

Скарлет довірила квитки Джуліанові:

— Віддаю тобі три. Якщо ти поїдеш звідси рано, лишивши Донателлу, вони твої. Можеш скористатись ними, можеш продати.

— Ага. Отже, хабар?

Скарлет не любила це слово. Воно їй дуже нагадувало батька. Та коли вже справа дійшла до Телли, вона зробить усе. Навіть якщо мусить позбутися власної мрії.

— Моя сестра надто імпульсивна. Вона хоче втекти з тобою, проте гадки не має, як це небезпечно. Якщо батько її піймає, сьогоднішнє покарання стане справжнім медом.

— А як лишиться тут, то буде у цілковитій безпеці? — запитав глузливо Джуліан.

— Коли я вийду заміж, я заберу її з собою.

— А чи хоче вона їхати з тобою?