Розділ «Марш до моря»

— Це з ким «з нами», — перепитала Перл.

— Ну, із Девідом, зі мною та Джессі. Вона полюбить цього малого.

Девід підвівся, підійшов до мула, той саме щипав траву, і потріпав його по гриві. Перл дивилась на нього. Щось на землі привернуло його увагу, він присів аби роздивитися, а потім поштрикав те галузкою.

— Джессі — то твоя дружина?

— Нє, я не з тих, хто жениться. Джессі — моя сестра. Вона стара дівка, і дітей у неї нема. Але вона шиє теплі коци і викладає в недільній школі нашої церкви. Діти її просто обожнюють.

Кальвін та малий поснули після їжі, а Перл зі Стівеном спустилися вниз до струмка, і знайшли купу каміння, що вело до величезної глиби посеред води. Там вони і всілися, Перл підтягла спідницю по коліна і спустила ноги у воду.

— Справа в тому, що коли я віддам того листа мамі і татку лейтенанта Кларка, що живуть за номером 12 на площі Вашінгтон, — мовила Перл, — я вийду за ті двері, і куди б я не пішла, направо чи наліво, по тій вулиці чи іншій, насправді мені всьо равно буде куди, бо не знатиму, де я і що мені робити зі своїм вільним життям.

— Ти підеш зі мною, — сказав Стівен.

— Ага, і буду з тобою, аж поки не матиму чорної дитинки? І що ти тоді зробиш?

— Буду їй батьком, якшо це буде моя дитинка.

Вона глянула на нього здивовано, аж поки не побачила усмішку.

— Ну звісно ти будеш батьком, а кого я ще візьму за мужа? Ти зараз оце дурієш, а це серйозне питання.

— В мене три сотні баксів у банку за вступ у армію, — сказав Стівен. — Я про це думав. Хочу почитати закони.

— І що будеш робити?

— Ти підеш у громадську школу і дуже швиденько підучишся, маючи такий меткий розум. А потім вступиш до медичного коледжу.

— Ти за мене це рішив?

— Я бачив тебе на операції. У тебе так природно це виходить. І не кажи мені, що ніколи про це не думала сама.

— Думала, аж поки згадала, що я негритянка. У тебе купа планів на твої триста баксів.

— Якщо вони дівчат до коледжу не пускають, ти будеш перша, а інакше я відстоюватиму цю справу в суді.

Перл глянула на нього і затрусила головою. І одразу по щоках їй покотилися сльози. Стівен Волш не міг більше стриматись. Він схопив її в обійми, цілував її губи, щоки, очі. Перл відповідала на його цілунки, водночас плачучи. Вони обнялися.