— Він уже не стане відвідувати тих персон? Ніколи?
— Персони, про яких я кажу, — у темних очах Шеали де Танкарвіль запалав дивний вогник, — уже не відважаться запрошувати й баламутити принца Танкреда. Не відважаться на те вже ніколи. Бо будуть знати про наслідки. Я поручуся за те, про що кажу. Я поручуся також за те, що королевич Танкред відновить навчання і буде уважним учнем, серйозним і статечним юнаком. Перестане бігати за спідницями. Втратить запал… до того моменту, коли ми представимо йому Ціріллу, княжну Цінтри.
— Ах, якби я могла у те повірити! — Зулейка заламувала руки, зводила очі. — Якби я могла у те повірити!
— У потужність магії, — Шеала де Танкарвіль усміхнулася, несподівано навіть для себе, — інколи важко повірити, Ваша Королівська Милосте. Й так, зрештою, і має бути.
* * *Філіппа Ейльгарт поправила тонесенькі, наче павутиння, бретельки прозорої нічної сорочки, стерла з декольте залишки сліду помади. Така мудра жінка, подумала з легким несмаком Шеала де Танкарвіль, а не вміє тримати гормони на прив’язі.
— Можемо розмовляти?
Філіппа оточила себе сферою делікатності.
— Тепер — так.
— У Ковірі все вирішено. Позитивно.
— Дякую. Дійкстра вже відплив?
— Ще ні.
— Чому зволікає?
— Веде другі перемовини з Естерадом Тиссеном, — скривила губи Шеала де Танкарвіль. — Дивним чином припали вони одне одному до смаку, король і шпигун.
* * *— Ти знаєш жарти про нашу погоду, Дійкстро? Про те, що у Ковірі є тільки дві пори року…
— Зима й серпень. Знаю.
— А знаєш, як упізнати, що у Ковірі вже настало літо?
— Ні. Як?
— Дощ стає трохи теплішим.
— Ха-ха.
— Жарти жартами, — сказав серйозно Естерад Тиссен, — але ті зими, щоразу більш ранні й довші, дещо мене непокоять. То було пророцтво. Вважаю, ти ж читав провіщення Ітліни? Там говориться, що надійдуть десятки років нескінченного холоду. Деякі твердять, що воно якась алегорія, але мені трохи лячно. Якось у Ковірі мали ми чотири роки холоду, мжички й неврожаю. Якби не потужний імпорт живності з Нільфгарду, люди б почали масово помирати від голоду. Уявляєш собі?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вежа Ластівки. Відьмак. Книга 6» автора Сапковський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8“ на сторінці 13. Приємного читання.