Розділ 3

— Ґеральте.

— Слухаю, Трісс.

— Будь зі мною сьогодні вночі.

— Трісс…

— Просто будь.

— Добре.

Невдовзі після Мідінваерне сніг припинив іти. Настали морози.

Трісс була біля Цірі вдень і вночі. Пантрувала. Огортала опікою. Зримою і незримою.

Дівчинка майже щоночі просиналася з криком. Марила, тримаючись за щоку, плакала від болю. Чародійка заспокоювала її закляттями й еліксирами, присипляла, тулячи до себе й заколисуючи в обіймах. А потім сама довго не могла заснути, думаючи про те, що Цірі говорила крізь сон і після того, як прийшла до тями. І відчувала страх. Va’esse deirea´dh aep eigean… Щось закінчується…

Так було десять днів і ночей. І нарешті минуло. Закінчилося, зникло без сліду. Цірі заспокоїлася, спала спокійно, без марення, без снів.

Але Трісс пантрувала безустанно. Не відходила від дівчини ні на крок. Огортала опікою. Зримою і незримою.

— Швидше, Цірі! Крок, удар, відскік! Напівоберт, удар, відскік! Рівновага, рівновага лівою рукою, бо впадеш з гребеня! І поб’єш собі… жіночі атрибути!

— Що?

— Нічого. Ти не заморилася? Якщо хочеш, то відпочинемо.

— Ні, Ламберте! Можу ще. Я не така слабка, не думай. Може, спробую скакати через кожен другий стовпчик?

— І не думай! Впадеш, і тоді Мерігольд відірве мені… голову.

— Не впаду!

— Сказав раз, не повторюватиму. Без хвастощів! Упевненіше на ногах! І дихання, Цірі, дихання! Сопеш, наче мамонт, що здихає!

— Неправда!

— Не пищи. Тренуйся! Атака, відскік! Блок! Напівоберт! Блок, повний оберт! Упевненіше на стовпчиках, холера! Не розгойдуйся! Крок, удар! Швидше! Напівоберт! Стрибай і тни! Добре! Дуже добре!