Розділ 3

— Знаю. — Він відвернувся, стиснув уста.

— Не опирайся. Не захищайся. Я здогадуюся, чому ти звернувся не до неї, а до мене. Перебори амбіції, подолай жаль і затятість. Це не має сенсу, змучишся. І ризикуєш життям і здоров’ям Цірі. Те, що, скоріше за все, станеться з нею при черговому трансі, може бути гіршим за Випробування Трав. Звернися за допомогою до Йеннефер, Ґеральте.

— А ти, Трісс?

— Що — я? — Вона важко сковтнула. — Я неважлива. Я тебе підвела… у всьому. Я була… була твоєю помилкою. Нічим більше.

— Помилки, — сказав він із зусиллям, — для мене так само важливі. Я не викреслюю їх ані з життя, ані з пам’яті. І ніколи не звинувачую в них інших. Ти важлива для мене, Трісс, і завжди будеш важливою. Ти ніколи не заподіяла мені шкоди. Ніколи. Повір мені.

Вона довго мовчала.

— Я залишуся до весни, — вирішила нарешті, змагаючись із тремтінням у голосі. — Буду біля Цірі… Буду пантрувати. День і ніч. Буду біля неї вдень і вночі. А навесні… Навесні ми заберемо її до храму Мелітеле в Елландері. Те, що хоче над нею запанувати, у храмі, може, не матиме до неї доступу. А ти тоді звернешся за допомогою до Йеннефер.

— Добре, Трісс. Дякую тобі.

— Ґеральте?

— Слухаю.

— Цірі сказала ще щось, вірно? Щось, що чув тільки ти. Скажи мені, що воно було.

— Ні, — запротестував він, голос його затремтів. — Ні, Трісс.

— Я прошу тебе.

— Вона говорила не до мене.

— Знаю. Говорила до мене. Скажи, прошу.

— Уже після того, як прийшла до тями… Коли я її підняв… Прошепотіла: «Забудь про нього. Не катуй його».

— Не буду, — сказала вона тихо. — Але забути не можу. Пробач мені.

— Це я в тебе маю просити пробачення. І не тільки в тебе.

— Ти аж настільки її кохаєш, — сказала (не запитала) вона.

— Аж настільки, — признався він упівголоса після довгого мовчання.