Розділ 3

— Ходімо кататися на санчатах, Трісс!

— Запропонуй мені це Старшою Мовою. І на тому закінчимо урок. Відійди від вікна, повернися до столу… Цірі, скільки разів я маю просити? Відклади меч, припини ним вимахувати.

— Це мій новий меч! Справжній, відьмацький! Зроблений зі сталі, що впала з неба! Насправді! Ґеральт так сказав, а він не бреше ніколи, ти ж знаєш!

— О, так. Знаю.

— Я мушу з цим мечем вправлятися. Дядько Весемір припасував його точнісінько до моєї ваги, зросту й довжини руки. Я маю привчати до нього долоню і зап’ясток!

— Привчай на здоров’я, але на подвір’ї. Не тут. Ну, слухаю. Здається, ти хотіла запропонувати мені піти покататися на санчатах. Старшою Мовою. Тож — запропонуй.

— Гм-м-м-м… Як буде «санчата»?

— Sledd як предмет. Aesledde як дія.

— Ага… То я вже знаю. Va’en aesledde, ell’ea?

— Не закінчуй запитання таким чином, це неґречна форма. Запитання витворюється інтонаційно.

— Але діти з Островів…

— Ти вивчаєш не жаргон зі Скелліґе, а класичну Старшу Мову.

— А навіщо я вивчаю саме цю Мову, га?

— Для того, щоб її вивчити. Те, чого ти не знаєш, треба вивчати. Той, хто не знає мов, — каліка.

— Усі й так розмовляють лише спільною!

— Факт. Але деякі — не тільки. Запевняю, Цірі, що краще належати до деяких, а не до всіх. Ну, слухаю. Повним реченням. «Погода сьогодні пречудова, тож підемо кататися на санчатах».

— Elaine… Гм-м-м… Elaine tedd a’taeghane, a va’en aesledde?

— Дуже добре.

— Ха! Ну то ходімо кататися на санчатах.

— Підемо. Але дозволь мені закінчити макіяж.