Розділ 3

Цірі?

Забудь про нього! Не катуй його! Забудь! Забудь, Трісс!

Забудь!

Трісс! Трісс! Тріііісс!!!

— Трісс!

Вона розплющила очі, мотнула головою по подушці, ворухнула здерев’янілими руками.

— Ґеральте?

— Я поряд. Як ти почуваєшся?

Вона розгледілася. Була у своїй кімнаті, лежала на ліжку. На найкращому ліжку в усьому Каер Морені.

— Що з Цірі?

— Спить.

— Як довго…

— Задовго, — перебив він. Накрив її ковдрою, обійняв. Коли нахилився, медальйон з головою вовка заколихався біля її обличчя. — Те, що ти зробила, було не найкращою з ідей, Трісс.

— Усе нормально.

Вона затремтіла в його обіймах. «Неправда, — подумала вона. — Нічого не в порядку». Вона відвернулася так, аби медальйон її не торкався. Теорій про властивості відьмацьких амулетів було чимало, але жодна не рекомендувала чародіям торкатися їх під час дня і ночі Сонцестояння.

— Чи… Чи ми щось говорили в трансі?

— Ти — нічого. Весь час була непритомною. Цірі… перед самим пробудженням… Вона сказала… «Va’esse deireádh aep eigean».

— Вона знає Старшу Мову?

— Не настільки, щоб проказати повну фразу.

— Фраза значить: «Щось закінчується». — Чародійка витерла обличчя долонею. — Ґеральте, це важлива справа. Дівчинка — неймовірно сильний медіум. Не знаю, з чим і з ким вона контактує, але вважаю, що меж контакту для неї немає. Щось хоче нею оволодіти. Щось… щось, занадто потужне для мене. Я за неї боюся. Ще один транс… може закінчитися психічною хворобою. Я з цим не впораюся, не зумію впоратися, не зумію… Якби це було необхідно, я б не зуміла заблокувати, стримати її здібності, не зуміла б, якби не було іншого виходу, назавжди їх пригасити. Ти мусиш скористатися допомогою… іншої чародійки. Здібнішої. Досвідченішої. Ти знаєш, про кого я.