— Дати що?
— Привід для війни. Розумієш? Тому збройний інцидент у Дол Анґра — це напевне випадкові справи, скоріше за все, розбійний напад чи сутички з контрабандистами… Жодним чином не можуть це бути акції регулярних військ — ані наших, ані нільфгардських… Бо це б, власне, й був би casus belli…
— Ага. Слухай, Ярре, а скажи мені…
Вона зробила паузу. Підвела раптом голову, швидко торкнулася пальцями скроні, нахмурилася.
— Я мушу йти, — сказала вона. — Пані Йеннефер мене викликає.
— Ти можеш її чути? — зацікавився хлопець. — На відстані? Яким чином…
— Я мушу йти, — повторила вона, встаючи й обтрушуючи коліна від пилу. — Слухай, Ярре. Я їду з пані Йеннефер у дуже важливих справах. Не знаю, коли ми повернемося. Попереджаю, ідеться про справи секретні, що стосуються виключно чародійок, тож не став жодних запитань.
Ярре також устав. Поправив одежу, але й далі не знав, що робити з руками. Погляд його став обридливо масним.
— Цірі…
— Що?
— Я… я…
— Не знаю, про що йдеться, — сказала вона нетерпляче, витріщаючи на нього свої великі смарагдові очі. — Ти, схоже, також цього не знаєш. Я пішла. Бувай, Ярре.
— До побачення… Цірі. Щасливої дороги. Я буду… Буду про тебе думати…
Цірі зітхнула.
* * *— Я тут, пані Йеннефер!
Вона увірвалася у кімнату, наче камінь з катапульти, вдарені двері, відчиняючись, гепнули в стіну. Табурет, що стояв на дорозі, загрожував переломами ніг, але Цірі вправно перескочила його, виконала повний грації напівоберт і уявний удар мечем, засміялася радісно від удалого жарту. Хоча бігла вона швидко, але не задихалася, дихання її було рівним і спокійним. Вона пречудово вже опанувала контроль над цим.
— Я тут! — повторила.
— Нарешті. Роздягайся — і до балії. Швиденько.
Чародійка не оглядалася, не повертаючись від столу, спостерігала за Цірі в дзеркалі. Повільними рухами розчісувала свої вологі чорні локони, що розпрямлялися під натиском гребеня, щоб за мить знову скрутитися у лискучі хвилі.
Дівчинка блискавично розіп’яла застібки чобіт, скинула їх, вивільнилася від одягу і з плюскотом залізла в балію. Схопивши мило, почала енергійно натирати передпліччя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7“ на сторінці 6. Приємного читання.