Розділ 7

— Ліс Брокілон, — сказав він. — Це заборонена територія. Королівство лісових дріад. Брокілон також охороняє наш фланг. Дріади не пропустять нікого. Нільфгардців — також…

— Гм-м… — Цірі схилилася над мапою. — Отут Едірн… І місто Венґерберг… Ярре! Зараз же припини!

Хлопець різко відвів губи від її волосся, почервонівши, наче півонія.

— Я не хочу, щоб ти так мені робив.

— Цірі, я…

— Я прийшла до тебе із поважною справою, як чародійка до вченого, — сказала вона холодно й гордо, тоном, що точнісінько імітував тон Йеннефер. — Тож і поводься відповідно.

«Учений» зачервонівся ще сильніше, а обличчя мав таке дурнувате, що «чародійка» насилу стримала сміх, знову схиляючись над мапою.

— З усієї тієї твоєї географії, — сказала, — поки що нічого не випливає. Розповідаєш мені про річку Яруґу, але ж нільфгардці вже раз перейшли на другий берег. І що їм зашкодить зараз?

— Тоді, — Ярре кахикнув, стираючи піт, який раптом виступив у нього на чолі, — вони мали проти себе тільки Брюґґе, Содден і Темерію. А тепер ми — об’єднаний союз. Як у битві під Содденом. Чотири Королівства. Темерія, Реданія, Едірн і Кедвен…

— Кедвен, — гордо сказала Цірі. — Так, я знаю, у чому той союз полягає. Король Генсельт з Кедвену надає спеціальну секретну допомогу королю Демавенду в Едірні. Допомога та возиться у діжках. А коли король Генсельт підозрює, що з’явився зрадник, то вкладає у діжки каміння. Ставить пастку…

Вона урвала себе, пригадавши, що Ґеральт заборонив їй розповідати про те, що сталося у Кедвені. Ярре дивився підозріло.

— Справді? А звідки ти можеш про все те знати?

— Читала про те в книжці, написаній фельдмаршалом Пеліканом, — пирхнула вона. — І в інших аналогіях. Розповідай, що сталося у тій Дол Анґрі, чи як там вона зветься. А спершу покажи, де воно є.

— Отут. Дол Анґра — це широка долина, дорога, що веде з півдня до королівств Лирії й Рівії, до Едірну і далі до Дол Блатанна й Кедвену… А через долину Понтар до нас, до Темерії.

— І що там сталося?

— Дійшло до битви. Подейкують. Я небагато про те знаю. Але так казали в замку.

— Якщо дійшло до битви, — нахмурилася Цірі, — то це вже війна! То що ти оце мені розповідаєш?

— Не вперше дійшло до битви, — пояснив Ярре, але дівчинка бачила, що він стає усе менше впевненим у собі. — На кордоні дуже часто доходить до інцидентів. Але це не має значення.

— Чого то не має?

— Є рівновага сил. Ані ми, ані нільфгардці не можемо нічого зробити. Й жодна зі сторін не може дати супротивникові casus belli…