Розділ «Смерть героя»

Джорджеві набридло слухати про якогось «Берті», невідомого йому, і він заговорив про Езру Паунда, Жюля Ромена й Модільяні. Та йому відразу якнайделікатніше натякнули, що всі ці люди, можливо, й варті чогось, але, кінець кінцем, самі розумієте, Кембрідж є Кембрідж... Тому він замовк і більше не озивався. Потім Реджі почав розповідати Елізабет про альпінізм — улюблений спорт Кембріджських викладачів, та й вельми для них підхожий, коли подумати. А Фанні заговорила з Джорджем.

Фавні, треба сказати, була дуже спритна дрібна хижачка, вона вмить побачила, що Джордж надувся, й здогадалася, чому. Сама вона, власне, була не дуже схильна напускати туману. Просто вона виросла серед такої публіки, несвідомо засвоїла тон тих людей і говорила з ними відповідно. Але, попадаючи в інакше товариство, так само несвідомо переставала «напускати туману» й починала говорити просто і природно. Вона могла почувати себе наче вдома і навіть вільніше, в дуже різних колах і всюди вміла чудово припасуватися. Їй була властива якась чисто тілесна погідність, що на перший погляд здавалась навіть холодністю, але то була зовсім не холодність. Власне, Елізабет мала натуру куди холоднішу — вона часом бувала достоту айсберг. А потім несподівано танула. Але ота тілесна погідність Фанні допомагала їй витримати багато прикрощів: можна б сказати, що ранкова ванна, ніби води Лети, змивала з неї разом із поцілунками недавнього коханця й саму пам’ять про нього.

Отож Фанні заговорила з Джорджем цілком невимушено й весело. В ньому спалахнула підозріливість, і він тричі, майже підряд, шмагонув її словами. Вона сприйняла це спокійнісінько й говорила собі далі, намагаючись випитати, що його цікавить. Джордж дуже скоро відтанув під впливом її веселості — чи, може, під впливом її самоцвітних очей. Він дивився в них, а сам думав: цікаво, як почуває себе людина, маючи замість органів зору отакі от розкішні мистецькі витвори. Мабуть, ця дівчина має з ними чимало мороки, міркував він. Адже кожен чоловік, познайомившися з нею, неодмінно мусить сказати їй, що в неї прекрасні очі, і то так, ніби він перший зробив це дивовижне відкриття. Джордж вирішив, що в цю першу зустріч не буде вихваляти очі Фанні.

Реджі не спромігся зацікавити Елізабет альпінізмом, перемкнувся на «кум-медні» анекдоти, і в цьому досяг більшого успіху. Під легким впливом келишка вина та симпатичної слухачки Реджі трохи забув маніритись і став майже нормальною людиною. Елізабет йому подобалась. Може, вона й не була дуже «кум-медна», зате була «симпатична». (Елізабет уміла слухати).

А коли розмова втягла всіх чотирьох, Джордж почав думати, що Реджі не такий уже й поганий хлопчина; в ньому було щось славне, під ширмою пози вгадувалася щиро англійська гордість та добросердя.

 Вони засиділися за кавою та сигаретами, аж поки тупцяння офіціанта й невеличкі хитрощі господині, яка все клацала то тим, то тим вимикачем, не привели їх до тями, що пора вже розплатитися і йти. Було вже десь пів на одинадцяту — в кіно надто пізно. І вони подалися по Шафтсбері-авеню парами: Джордж із Реджі, а Елізабет із Фанні.

— Мені сподобався твій Джордж,— сказала Фанні.

— Справді? Я дуже рада.

— Трохи faroiiche[25], але мені до вподоби, як він говорить про те, чим захоплений. Це не прикидання.

— А по-моєму, Реджі дуже милий.

— Е, Реджі... — Фанні тільки ледь знизала плечима й відмахнулася.

— Але ж він такий милий, Фанні. Він же й тобі подобається.

— Звісно, хороший хлопець. Але я за ним не пропадаю. Як хочеш, візьми його собі.

Елізабет засміялась:

— Хе-хе! Зачекай, я ще його в тебе не просила!

Вони попрощались на площі Пікаділлі. Фанні з Реджі взяли таксі й кудись поїхали. Джордж, іще йдучи по Шафтсбері-авеню, звернув увагу на те, що вечір погожий, місячний, і тепер умовив Елізабет пройтися по Набережній, помилуватися Темзою в місячному сяйві. Вони звернули в Геймаркет.

— Ну, як тобі здалася Фанні? — спитала Елізабет.

— Очі в неї просто надзвичайні.

— Так, це кажуть усі.

— А я схотів бути оригінальним і їй цього не сказав. Але вона дуже мила дівчина. Спочатку, коли вони з Бернсайдом почали говорити, я був подумав, що й вона така сама непоправна кривляка.