Розділ «Смерть героя»

Ось чому в Шоббовій студії тепер панувало таке збудження.

Джордж, трохи збентежений, зупинився біля невеличкого гуртка ще молодих людей. Один смаглявий молодик із доволі похмурою міною все повторював:

— Le сrapule! Ah! Le crapule![11]

Джордж, зацікавившися, хто ж це тут «crapule» й чому, прислухався до розмови.

— Він виплачував мені триста фунтів на рік, а тепер...

— Мій останній роман мав такий успіх, що він уклав зі мною угоду на п’ять років і виплатив авансом...

— А я одержував двадцять процентів...

— Ні, ви послухайте мене. Шобб розповів, ніби адвокати йому сказали, що ті чотири тисячі фунтів — з єпархіальних коштів...

— Знаю, знаю. Нам Шобб теж казав.

— Crapule!

— А що скаже архієпископ?

— Ну, вони все це затруть.

— Так, але послухайте... Бессі, помовч хвилинку!.. я хочу зрозуміти одне: що буде з нами? Як наші авторські права? Шобб казав мені, що за законом...

— К бісу закон. Що ми тепер одержимо?

— Crapule!

Мабуть, нічого. Ви, в усякому разі, багато не одержите. Він же ще й не надрукував вашої книжки, а я мав одержувати три сотні на рік і...

— Та річ не так у грошах, як у тому, що книжка зникне з ринку, саме коли так добре розходилась... ви читали оту довгу статтю про мене на тому тижні в...

— Crapule!

Джордж майже з любов’ю глянув на похмурого молодика. Йому раптом спало на думку, що те «crapule» стосувалось не тільки незнайомого йому винуватця катастрофи, а й усіх присутніх. В ту мить підійшов містер Апджон, і Джордж відвів його вбік.

— Слухайте, Френку, про що тут говорять?