Розділ «Смерть героя»

Чи варто ще говорити, що Ізабелла зі своєю родиною вщент розгромила Джорджа Огастеса, як розгромив би його кожен, хто б знайшов у собі дрібку сміливості й крихту характеру.

І він капітулював.

На зовсім не почесних умовах.

Він перепросив Ізабеллу.

І матусю Гартлі.

І капітана Гартлі.

Умови укладеного перемир’я були такі:

Джордж Огастес здається беззастережно, переможницею лишається Ізабелла.

Вона ніколи не вернеться в дім любої матінки і взагалі до Шеффілда.

Вони наймуть будиночок у патріархальному Кенті, недалеко від родини Гартлі.

Джордж Огастес поїде до Шеффілда і перевезе до патріархального Кенту своїх укоханих естетів і всі меблі, які зуміє випросити в батька й матері.

Джорджу Огастесові зроблено поступку: йому дозволяється «віддаватись літературі» — поки що. Та коли література ближчим часом не виявиться рентабельною,— а той час має визначити Ізабелла й інші високі договірні сторони,— йому доведеться ретельніше взятись за адвокатську практику й більше заробляти нею.

А якщо це в нього не вийде, хай начувається: Ізабелла через суд стягне з нього кошти на утримання себе й дитини.

Скріплено підписами й печатками і оголошено за квартою східно-кентського світлого пива.

Бідолаха Джордж Огастес! Круг нього вже змикались мури в’язниці, а він і гадки про те не мав. Йому добряче перепало від любої матінки, коли він, підібгавши хвоста, вернувся додому сам, без Ізабелли, і заявив, що вони вирішили найняти будиночок у патріархальному Кенті й... «віддатись літературі». При слові «література» люба матінка пирхнула:

— А хто, цікаво, буде платити пралі?

Сповнений любові та всепрощення, Джордж Огастес пустив повз вуха цю шпильку — тим більше, що не знав, чим відповісти на неї.

Порятував його знову ж любий батечко. Він віддав Джорджу Огастесові стільки меблів, скільки посмів, і ще подарував п’ятдесят фунтів, яких не мав. А Балбері добув для Джорджа Огастеса замовлення на статтю під назвою «Друзі Лоренцо Пишного» — і ще одну: «Мої прогулянки по Флоренції». Балбері також порадив Джорджу Огастесові написати книжку — або «Історію занепаду й загибелі Флорентійської республіки», або роман на вельми оригінальну тему — про Савонаролу. На додачу той-таки Балбері дав йому рекомендаційного листа до одного з тих заповзятих молодих видавців, які знов і знов вигулькують у Лондоні, щоб скорити світ благородними й високими творіннями, а через рік-два неодмінно кінчають свою кар’єру банкрутством і судом, лишивши за собою сумний слід несплачених рахунків, розчарованих авторів і занапащених репутацій.

Таким чином, Джордж Огастес оселився як письменник у патріархальному Кенті, де Ізабелла найняла прегарний невеличкий будиночок.

(Побачили б ви, які «артистичні» краватки носив Джордж Огастес, поки був письменником! Приголомшливе враження!)