Розділ «XV. ЕНДШПІЛЬ КОРОЛЕВИ»

— Ви ніколи не сумнівалися, що я виграю, — тихо мовив він.

Сесар зробив жест, мовби знімаючи перед ним невидимого капелюха.

— Справді ніколи, — погодився він. — Окрім того, що ви талановитий шахіст, — а я завважив це, щойно побачив, як ви дивитеся на ван Гюйса, — я був готовий надати вам, дорогенький, чимало суттєвих підказок, які, якщо їх вірно витлумачити, мали наштовхнути вас на другу загадку: загадку таємничого гравця, — він задоволено цмокнув язиком, наче смакуючи вишукану страву. — Мушу визнати, ви мене вразили. І, правду кажучи, досі вражаєте. Ви чарівно аналізуєте всі і кожен окремо ходи, а ваша проникливість ґрунтується на поступовому відкиданні всіх невірогідних припущень, що є ознакою справжнього майстра.

— Ви змушуєте мене ніяковіти, — озвався Муньйос якимось дерев’яним голосом, і Хулія не могла зрозуміти, щиро він це сказав чи з іронією. Сесар закинув голову назад і театрально беззвучно розсміявся.

— Мушу вам сказати, — уточнив він, і на його обличчі відбилася двозначна, майже кокетлива посмішка, — відчуття того, як ви поступово заганяєте мене в глухий кут, зрештою перетворилося на чинник, що по-справжньому мене збуджував, запевняю вас. Це було щось... майже фізичне, якщо ви не заперечуєте проти такого визначення. Хоча ви не зовсім мій тип, — він замислився, начеб вирішуючи, до якої категорії віднести Муньйоса, але зрештою, мабуть, відмовився від цього наміру. — На останніх ходах я вже зрозумів, що ви перетворюєте мене на єдиного можливого підозрюваного. І ви знали, що я це знав... Гадаю, я не помилюся, коли скажу, що саме з цього моменту ми з вами почали відчувати певну близькість, еге ж?.. Тієї ночі, яку ми провели, сидячи на лаві навпроти дому Хулії, борючись зі сном за допомогою моєї фляжки з коньяком, ми вели довгу розмову про психологічні риси вбивці. Ви вже були майже певні, що ваш суперник — це я. Я слухав вас надзвичайно уважно, коли, відповідаючи на мої запитання, ви виклали всі відомі гіпотези про патологію в шахах... Усі, крім однієї — вірної. Тієї, яку ви до сьогодні ніколи не згадували, хоча чудово про неї знали. Ви розумієте, що я маю на увазі.

Муньйос так само незворушно знову ствердно хитнув головою. Сесар показав на Хулію. 1

— Ми з вами розуміємо, а вона ні. Або принаймні не до кінця. Варто б їй пояснити.

Дівчина втупила погляд у шахіста.

— Так, — озвалася вона, відчуваючи втому та сильне роздратування, яке стосувалося й Муньйоса. — Мабуть, ви б мали пояснити мені, про що говорите, бо мені вже починає набридати ваше кляте приятельство.

Шахіст пильно дивився на Сесара.

— Математична природа шахів, — озвався він, зовсім не збентежений роздратуванням Хулії, — надає цій грі особливого характеру. Фахівці, либонь, визначили б його як садистсько-анальний... Ви знаєте, що саме я маю на увазі: шахи як приховану боротьбу між двома мужчинами, де мають місце такі поняття, як агресія, нарцисизм, мастурбація... Гомосексуалізм. Виграти означає перемогти панівних батька чи матір, опинитися нагорі. Програти — однаково що бути розгромленим, підкоритися.

Сесар підняв палець, просячи уваги.

— Перемога, — чемно підкреслив він, — передбачає саме це.

— Так, — погодився Муньйос. — Перемогти означає довести парадокс, завдавши поразки собі самому, — він глянув на Хулію. — Бельмонте зрештою мав рацію. Шахова партія, як і картина, виказувала сама себе.

Антиквар посміхнувся йому захопленою, майже щасливою посмішкою.

— Браво, — мовив він. — Увічнити себе у власній поразці, еге ж?.. Як старий Сократ, коли випив цикуту. — Сесар із торжествуючим видом обернувся до Хулії. — Наш любий Муньйос, принцесо, вже кілька днів знав про це, однак ні словом не прохопився нікому — ні тобі, ні мені. А я, убачивши в цьому натяк, дійшов скромного висновку, що мій суперник на вірному шляху. Адже коли він зустрівся з родиною Бельмонте й зміг нарешті відкинути їх як підозрюваних, у нього вже не залишалося сумнівів стосовно того, хто його суперник. Я помиляюся?

— Ні, не помиляєтеся.

— Ви дозволите мені одне дещо особисте запитання?

— Поставте його, і побачите, відповім я чи ні.

— Що ви відчули, коли знайшли вірний хід... коли зрозуміли, що це я?