Розділ «Рейчел»

Я похитала головою.

Він трохи відкинувся на спинку стільця.

— На мій погляд, ви надто жорстокі до себе.

— Ні.

— Гаразд. Як скажете. Ми могли б трохи повернутися назад? До тієї миті, коли почалися проблеми. Ви сказали, що це сталося… чотири роки тому? Ви можете розповісти про той час?

Я втрималася. Ще не до кінця мене приспав його теплий голос, його ласкаві очі. Я не була цілком безнадійною. Я не збиралася розповідати йому всю правду. Не воліла зізнаватися йому, як я бажала мати дитину. Я вже розповіла, що мій шлюб зруйновано, що я впала в депресію, що завжди любила випити, однак ситуація вийшла з-під контролю.

— Ваш шлюб зруйновано… ви пішли від чоловіка, чи то він від вас пішов, чи… ви обидва вирішили?

— Він закрутив роман, — сказала я. — Він зустрів іншу жінку, закохався. — Камаль кивнув, очікуючи продовження. — Однак він не винен. У всьому винна я сама.

— Чому ви так вважаєте?

— Я ще раніше почала пиячити…

— Тож не роман вашого чоловіка став спусковим гачком?

— Ні, я вже пиячила, через моє пияцтво він відсторонився, саме тому він припинив…

Камаль чекав, не спонукав продовжувати, просто дозволяв сидіти в себе в кабінеті й чекав, коли я промовлю ці слова вголос.

— Тому він припинив мене кохати, — закінчила я.

Ненавиджу себе за те, що розревілася в нього на очах. Не розумію, чому не змогла втриматися. Не слід було розповідати про реальні події, треба було приходити з цілковито вигаданими проблемами якоїсь вигаданої особистості. Слід було краще підготуватися.

Ненавиджу себе за те, що дивилася на нього та на мить повірила, що він до мене щось відчуває. Оскільки, судячи з його погляду, він щось до мене відчував — не просто співчував, а ніби розумів мене, ніби я була тією людиною, якій він бажав допомогти.

— Виходить, Рейчел, що ви почали пити ще до того, як ваш шлюб було зруйновано. Зможете назвати причину, що лежить в основі? Я хочу сказати, що не всі можуть. Деякі люди вважають, що просто скотилися до депресивного чи то залежного стану. У вас сталося щось особливе? Тяжка втрата тощо?

Похитала головою, знизала плечима. Не збиралася нічого йому розповідати. У цьому йому не зізнаюся.

Він почекав кілька секунд, потім квапливо поглянув на годинник на столі.

— Можливо, продовжимо іншим разом? — запропонував він із посмішкою. Я охолонула.