Розділ «НЕДІЛЯ, 25 ВЕРЕСНЯ»

— А як це ви примудрилися?

— Ми запропонували дати концерт.

— А! — сказав П'єр.

Він знай дивився на неї. Ось він простягнув свої руки на простирадлі й м'яко сказав:

— Крім того, ти переспала з капітаном?

— Що ти верзеш? — обурилася Мод.

— Я бачив, як ти виходила з його каюти, — відказав П'єр. — Ніякої помилки.

Мод не знала куди подітися. З одного боку, вона вже не повинна була звітуватися перед ним; та з другої, порядніше було б попередити його. Вона опустила очі й закашлялася; вона почувалася винною, і це збудило в ній якусь ніжність до П'єра.

— Послухай-но, — сказала вона, — якби я відмовилася, то Франс не зрозуміла б мене.

— А до чого тут Франс? — кволим голосом поспитався П'єр.

Вона різко підняла голову: він усміхався, на його обличчі видно було ту ж саму мляву допитливість. Вона відчула, що її образили, краще б він кричав на неї.

— Як хочеш знати, — сухо сказала вона, — коли ми подорожуємо пароплавом, я завжди сплю з капітаном, щоб оркестра „Бебіс“ могла їхати в другому класі. От.

Якусь мить вона чекала, що він обуриться, та він і слова не сказав. Вона схилилася над ним і гаряче додала:

— Але я не повія.

— А хто каже, що ти повія? Ти робиш те, що тобі хочеться, або те, що можеш. Не бачу в цьому нічого поганого.

Їй здалося, ніби він шмагонув її батогом по обличчю. Вона схопилася на ноги.

— Ага, ти не бачиш у цьому нічого поганого! — вигукнула вона. — Нічого поганого не бачиш!

— Ні, не бачу.

— Так от, ти помиляєшся, — схвильовано сказала вона. — Дуже помиляєшся!

— То це погано, чи як? — жартома поспитався П'єр.