Розділ 9 Козел-провокатор

— Скажімо так, ми заарештовуємо ляльковика, ваша честь, — сказав Найтінґейл.

— За яким звинуваченням?

— Вбивство власних дружини та дитини, — відповів Найтінґейл.

Де Вейл зацікавлено нахилив голову.

— Вона була гадюка? — спитав він.

— Перепрошую, ваша честь? — сказав Найтінґейл.

— Ну ж бо, капітане, — сказав Де Вейл. — Жодний чоловік не битиме свою жінку без провокації. Отже, вона була гадюкою?

Найтінґейл вагався.

— Жахлива гадюка, — сказав я. — Прошу пана вибачити. Але малюк був невинний.

— Жіночий язик може довести чоловіка до жахливих вчинків, — сказав Де Вейл. — Це я і сам можу засвідчити, — він підморгнув мені, і я подумав: «Чудово, тепер я це обличчя не зможу забути». — Але малюк був невинний, а тому винного треба заарештувати та поставити перед судом.

У примарній руці Де Вейла з'явилося перо, і він вправно нашкрябав ордер.

— Сподіваюсь, ви не забули про належне, — сказав Де Вейл.

— Формальності влагодить мій констебль, — сказав Найтінґейл.

А це для мене було несподіванкою. Я подивився на Найтінґейла, а той зробив рукою жест, наче робив Lux. Я кивнув, мовляв, зрозуміло.

Де Вейл демонстративно подув на чорнила, потім згорнув аркуш трубочкою й повернув його Найтінґейлові.

— Дякую, ваша честь, — сказав той, а потім звернувся до мене: — Щойно будете готові, констеблю.

Я створив світоч і спрямував його до Де Вейла, а той обережно взяв його правою рукою. Хоча я продовжував підтримувати закляття, світло потьмяніло — я припустив, що Де Вейл всмоктує магію. Я утримував його ще хвилину, а потім Найтінґейл змахнув долонею, наче рубав, і я припинив. Світло згасло, де Вейл зітхнув і вдячно кивнув мені.

— Так мало, — з жалем сказав він і зник.

Найтінґейл простягнув мені згорнутий папір.

— Тепер ти маєш належний ордер, — сказав він.