Розділ 6 Каретня

За її словами, до лікарні привезли велокур'єра, який зазнав дорожньо-транспортної пригоди, а коли йому надавали допомогу, він вдарив ногою лікаря в око. Доктор був радше приголомшений, ніж поранений, а кур'єр утік з відділу швидкої допомоги раніше, ніж прибула охорона.

— А чому ви вирішили повідомити про це нас? — спитав я.

— Через сміх, — сказала медсестра. — Коли я поверталася до палати, я почула верескливий сміх, як у птаха майни. Потім я почула, як Ерік — тобто, доктор Фремлайн, який постраждав — я почула, як він лається, а потім цей кур'єр вибігає з палати, а обличчя в нього неправильне.

— В якому сенсі неправильне? — спитав я.

— Просто неправильне, — сказала вона, чудово демонструючи, чим свідки такі корисні під час будь-якого поліцейського розслідування. — Він так швидко промчав повз мене, що я майже нічого не побачила, але воно було… неправильне.

Вона показала мені палату, в якій це сталося — біло-бежеву нішу з тапчаном, яку від коридору відділяла лише завіса. Vestigium — зверніть увагу, що я користуюся одниною — дав мені по обличчю, щойно я зайшов туди. Він був такий самий, як біля Вільяма Скірміша, коли той лежав у морзі, але без гавкання собаки.

Лише два місяці тому я міг би зайти в ту нішу, здригнутися, подумати: «Дивно», і вийти звідти.

Беверлі встромила свою голову за завісу й спитала, чи знайшов я що-небудь.

— Мені потрібно зателефонувати з твого телефону, — сказав я.

— А твій де? — спитала вона.

— Вибухнув під час чарівного нещасливого випадку, — сказав я. — Подробиць тобі краще не знати.

Беверлі закопилила губу й простягнула мені напрочуд великий «Ericsson».

— Поповни його рахунок, — сказала вона.

Корпус телефона був герметичний, великі кнопки були захищені прозорим пластиком.

— Він може працювати під водою, — додала дівчина. — Подробиць тобі краще не знати.

— Можеш попросити свою послідовницю, щоб вона знайшла для мене адресу доктора Фремлайна?

Беверлі знизала плечима.

— Авжеж, — сказала вона. — І не забудь: за все, що наговориш, заплатиш!

Поки Беверлі виконувала моє доручення, я вийшов з її телефоном на тиху пішохідну вуличку, що йшла між старою та новою частинами медичного комплексу, і зателефонував Найтінґейлові. Я розповів йому про пригоду та про vestigium, і він погодився, що того кур'єра варто пошукати.

— Я хочу простежити за тим лікарем, — сказав я.