— Піду спитаю, що скаже інспектор, — відповів я.
Найтінґейла я знайшов у бібліотеці — він щось писав, і я запідозрив, що це він готує мені завдання з латини. Я розповів йому про Беверлі, і він сказав мені піти перевірити. На той час, коли я повернувся до коридору, Беверлі вже ризикнула зайти у двері, але стояла якомога ближче до порога. Дивно, але біля неї стояла Моллі; вони нахилилися одна до одної, неначе секретами ділилися. Почувши мої кроки, вони підозріло швидко відійшли одна від одної — я відчув, що в мене вуха зашарілися. Моллі промчала повз мене й зникла в глибинах Фоллі.
— Ми візьмемо «Ягуар»? — спитала Беверлі, коли я вдягав пальто.
— А ти хіба зі мною зібралася? — спитав я.
— Я мушу, — сказала Беверлі. — Мама сказала, щоб я сприяла.
— Чому сприяла?
— Жінка, яка нас повідомила, є нашою послідовницею, — сказала Беверлі. — Без мене вона з тобою не розмовлятиме.
— Гаразд, — сказав я. — Ходімо.
— Ми поїдемо на «Ягуарі»?
— Не кажи дурниць, — сказав я. — До університетської лікарні можна пішки дійти.
— О, — сказала Беверлі. — А я хотіла на «Ягуарі» покататися.
Тож ми взяли «Ягуар», застрягли в заторі на Юстон-Роуд, а потім двадцять хвилин шукали, де припаркуватися. За моєю оцінкою ми їхали вдвічі довше, ніж могли йти пішки.
* * *Університетська лікарня займає два квартали між Тотенгем-Корт-Роуд і Ґавер-стріт. Заснована в дев'ятнадцятому столітті, вона найбільше відома тим, що є лікарнею, де навчають студентів Лондонського університету, а також тим, що саме в ній народився певний Пітер Ґрант, підмайстер чародія. Від того доленосного дня в середині 1980-х половину території перебудували й поставили тут блискучі блакитно-білі башти, які створювали враження, ніби посеред вікторіанського Лондона приземлився шматок Бразилії.
Вестибюль був широкий, просторий, у ньому було багато скла та білої фарби. Єдине, що його спотворювало — велика кількість хворих. Офіцери поліції проводять у відділах швидкої допомоги багато часу: або питаєш у постраждалого, звідки в нього ножові поранення, або вгамовуєш агресивного п'яницю, або ж тебе самого зашивають. Це одна з причин того, що так багато поліцейських одружуються з медсестрами; а другою причиною є те, що медсестри з розумінням ставляться до позмінної роботи.
Послідовниця Беверлі була медсестрою, світлошкірою худорлявою жінкою з фіолетовим волоссям і австралійським акцентом. Вона дивилася на мене недовірливо.
— Хто це? — спитала вона Беверлі.
— Це друг, — сказала Беверлі та взяла жінку під руку. — Йому ми розповідаємо все.
Жінка розслабилася й подарувала мені сповнену надії усмішку. Вона була схожа на одну з дівчат-підлітків з передостанньої церкви, до якої ходила моя мама.
— Правда, чудово бути частиною чогось справжнього?
Я погодився, що бути частиною чогось справжнього дійсно чудово, але було би круто, якби вона розповіла мені, що вона бачила. Я реально скористався словом «круто», і вона при цьому навіть не скривилася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Річки Лондона» автора Бен Ааронович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6 Каретня“ на сторінці 2. Приємного читання.