Розділ 2 Мисливський собака на привида

— Це теж дуже типово, — сказала пані Купертаун. — Авжеж, Брендон не хотів наполягати на звинуваченні. Адже він англієць. Він не хотів здіймати галас. Але полісмен все одно мав покарати власника того собаки. Та тварина вочевидь становить небезпеку для громадян — вкусила бідолаху Брендона за ніс.

Малюк замовкнув, і ми всі затамували подих, але він лише ригнув, а тоді знову продовжив плакати. Я подивився на Найтінґейла й закотив очі, вказуючи на дитину. Може, він застосує те саме закляття, яким скористався проти Тóбі? Інспектор у відповідь нахмурився. Напевно, щодо дітей існують етичні обмеження.

За словами пані Купертаун, до пригоди з тим собакою дитина поводилася дуже добре. А тепер… ну, тепер, на думку пані Купертаун, у нього чи то зуби ріжуться, чи то живіт болить. Їхній районний лікар, схоже, нічого не розумів і взагалі майже нічого їй не розповідав. Вона вважала, що краще буде звернутися до приватного лікаря.

— А як тому собаці вдалося вкусити вашого чоловіка за ніс? — спитав я.

— В якому сенсі? — спитала пані Купертаун.

— Ви сказали, що вашого чоловіка собака вкусив за ніс, — пояснював я. — Той собака дуже малий. Як він дістав до носа?

— Мій дурний чоловік нахилився, — сказала пані Купертаун. — Ми були на прогулянці в парку, всі троє, аж раптом до нас підбіг цей собака. Мій чоловік нахилився, щоб погладити його, а той раптом хап його за ніс, не сіло не впало! Спочатку мені здалося, що це дуже смішно, але Брендон почав кричати, а потім підбіг той бридкий чоловічок і почав репетувати: «Що ви робите з моїм песиком?! Не займайте його!»

— Під «бридким чоловічком» ви маєте на увазі власника собаки? — спитав Найтінґейл.

— І цуцик бридкий, і хазяїн такий самий, — сказала пані Купертаун.

— Вашого чоловіка це засмутило?

— Хіба з англійцем це зрозумієш? — відповіла пані Купертаун. — Я пішла шукати, чим зупинити кровотечу, а коли повернулася, Брендон уже сміявся — для вас тут усе є жартом. Мені довелося самій поліцію викликати. Вони приїхали, Брендон показав їм свій ніс, вони почали сміятися. Усі були задоволені, навіть той бридкий цуцик.

— А ви не були задоволені? — спитав я.

— Річ не в задоволенні, — сказала пані Купертаун. — Якщо собака вкусив чоловіка, що йому завадить укусити дитину або малюка?

— Дозвольте спитати, де ви були вночі у вівторок? — спитав Найтінґейл.

— Там, де й будь-якої іншої ночі, — відповіла вона. — Вдома, доглядала за своїм сином.

— А де був ваш чоловік?

Августа Купертаун була неприємна, вона була білявка, але не дурна; вона спитала:

— А навіщо вам це знати?

— Це не важливо, — сказав Найтінґейл.

— Ви ж начебто з приводу собаки прийшли? — спитала вона.