Розділ 2 Мисливський собака на привида

— Ні, — сказала вона. — Я думала, що його суть — співати про сир і про те, як зав'язуєш комусь гетри.

— Смішно, — сказав я. — Я колись спитав у тата — коли він тверезий був — звідки він знає, що грати. А він сказав, що коли знаходиш правильний мотив, то розумієш це, бо він ідеальний. Знайшов мотив — просто йди слідом.

— І яким бісом це стосується магії?

— Те, що робить Найтінґейл, не суперечить тому, яким я бачу світ. Це правильна мелодія.

Леслі засміялася.

— Ти хочеш бути чародієм, — сказала вона.

— Не знаю.

— Брешеш, — сказала вона. — Ти хочеш стати його учнем, навчитися магії й літати на мітлі.

— Навряд чи справжнім чародіям подобаються мітли, — сказав я.

— Ти взагалі розумієш, що ти кажеш? — спитала Леслі. — Та й узагалі, звідки тобі знати? Може він саме зараз ганяє на ній верхи.

— Той, хто має такий «Ягуар», як у нього, не стане вештатися навколо верхи на мітлищі.

— Слушний аргумент, — сказала Леслі, і ми цокнулися пляшками.

Ковент-Ґарден, знову ніч. Цього разу з собакою.

А ще це ніч п'ятниці, а це означає ватаги молодих людей, які понапивалися й галасують на двадцяти різних мовах. Довелося нести Тóбі на руках, бо інакше я загубив би його в натовпі разом із повідцем. Їхати верхи йому подобалося: він то гарчав на туристів, то лизав мені обличчя, то намагався встромити свій ніс у пахви перехожих.

Я запропонував Леслі попрацювати трохи безоплатно, але вона, як не дивно, відмовилася. Але я дав їй фото Брендона Купертауна, і вона пообіцяла ввести інформацію про нього в ГОЛМС замість мене. Приблизно об одинадцятій ми з Тóбі дійшли до площі й знайшли там «Ягуар» Найтінґейла; інспектор припаркував своє авто біля Акторської церкви — ще б трохи ближче, і його забрав би евакуатор.

Коли я підійшов, Найтінґейл вийшов. У нього була з собою та сама тростина зі срібною голівкою, яку я бачив під час нашої з ним першої зустрічі. Я подумав, чи не має вона якесь інше призначення, окрім як бути холодною зброєю?

— Як ви збираєтеся це робити? — спитав Найтінґейл.

— Експерт тут ви, сер, — сказав я.

— Я звернувся щодо цього до літератури, — сказав Найтінґейл, — але нічого корисного не знайшов.

— То про це є навіть література?