Розділ 13

Поштмейстер раптом визирнув у вікно, а його реакція примусила Ґеральта визирнути також.

До станції під’їхали двоє коней, обидва в стані чи не гіршому, ніж трофейна кобила Ґеральта. А вершників було троє. Вірніше, двоє та одна. Відьмак уважно розглянувся по залі.

Скрипнули двері. До станції увійшла Дзиґа. А за нею Лігенза та Трент.

— Коней… — Поштмейстер замовк, як побачив меч у руках Дзиґи.

— Угадав, — закінчила вона. — Саме коней нам і потрібно. Трьох. Тож рухайся, мигцем виведи нам зі стайні…

— Коней не…

Поштмейстер і цього разу не зумів закінчити. Дзиґа підскочила до нього та блиснула в очі клинком. Ґеральт устав.

— Гей!

Уся трійця розвернулася до нього.

— Це ти, — процідила Дзиґа. — Ти. Холерний волоцюго.

На щоці мала синець: там, куди він її гепнув.

— Це все через тебе, — прохрипіла. — Шевлов, Коцюба, Сперрі… Усіх вирізано, усю дружину. А ти мене, сучий сину, із сідла скинув, коня вкрав та втік боязко. За що я зараз із тобою поквитаюся.

Була вона невисокою та досить дрібної статури. Відьмака це не обмануло. Розумів, бо знав із власного досвіду, що в житті— як на пошті: навіть дуже паскудні речі доставляють, бува, у цілком непоказному пакуванні.

— Тут станція поштова! — крикнув з-за шинквасу поштмейстер. — Під королівською протекцією!

— Чули? — спокійно запитав Ґеральт. — Це поштова станція. Геть звідси.

— Ти, пустуне сивий, усе ще погано рахуєш, — просичала Дзиґа. — Знову тобі треба допомогти з підрахунками? Ти один, нас трійко. Значить, більше нас.

— Вас трійко, — глянув він на них, — а я один. Але аж ніяк вас не більше. То такий математичний парадокс і виняток із правил.

— Це як так?

— Це так, що ухєрачуйте підстрибом. Поки ще підстрибувати можете.

Він помітив, як блиснули її очі, і вже знав, що вона з тих небагатьох, які в бою вміють ударити зовсім не в те місце, на яке дивляться. Утім, мабуть, Дзиґа тренувала цей фокус віднедавна, бо Ґеральт без найменших проблем уникнув зрадницького удару. Він обійшов її коротким напіввольтом, копняком підтяв ліву ногу, кидком послав на шинквас. Вона гепнула об дошки так, що аж загуло.