Розділ 11

Дегерлунд захлипав. Трохи театрально— Ґеральт не міг позбутися цього враження. Жалів, що не впіймав енергумена раніше, ніж демон устиг того покинути. Його жаль— він це розумів— був дещо ірраціональним, розумів і те, наскільки грізною могла виявитися сутичка з демоном, повинен був радіти, що її вдалося уникнути. Але не радів. Бо тоді він принаймні знав би, що треба робити.

«Чому воно трапилося зі мною? — подумав. — Чому сюди не наїхав Франс Торквіль зі своїм загоном? Констебль не мав би докорів сумління чи каяття. Вимазаний у кров, упійманий із нутрощами жертви в кулаку чародій відразу отримав би петлю на шию та затанцював би на першій-ліпшій гілці. Торквіля не втримали б ні вагання, ні сумніви. Торквіль не думав би над тим, що жінкоподібний і скоріше худорлявий за поставою чародій жодним чином не зміг би так жорстоко розправитися зі стількома людьми, причому за час настільки короткий, що скривавлена одежа його не встигла висохнути та закоцюбнути. Що не зумів би він роздерти голими руками дитину. Ні, Торквіль сумнівів не мав би.

А я маю.

Хоча Цара й Пінетті вважали, що не матиму».

— Не вбивай мене… — стогнав Дегерлунд. — Не вбивай мене, відьмаче… Я вже ніколи… Ніколи більше…

— Стули пельку.

— Присягаюся, я ніколи…

— Стули пельку. Ти достатньо притомний, аби скористатися магією? Призвати сюди чародіїв із Ріссбергу?

— Маю сігіль… Можу… Можу телепортуватися в Ріссберг.

— Не сам. Разом зі мною. Без фокусів. Не намагайся вставати, залишайся на колінах.

— Я мушу встати. А ти… Щоб телепортація відбулася, ти мусиш стати поближче до мене. Дуже близько.

— Це ніби як? Ну, чого чекаєш? Витягай той свій амулет.

— Це не амулет. Я ж кажу: сігіль.

Дегерлунд розвів скривавлені поли дублета та сорочку. На худих грудях він мав татуювання— два перехрещені кола. Кола було всіяно крапками різного розміру. Було трохи схожим на схему орбіт планет, яку Ґеральт колись бачив в університеті Оксенфурта.

Чародій вимовив співуче закляття. Кола засвітилися синім, крапки— червоним. І почали крутитися.

— Зараз. Стань близько.

— Близько?

— Ще ближче. Майже притулися до мене.

— Навіщо?

— Притулися та обійми мене.