Останнім часом тестування все більше поширюється серед менеджерів з персоналу великих туристичних підприємств. Наприклад, готельний ланцюг "Scheraton" акцентує на доборі персоналу
Рис. 6.1. Джерела формування персоналу туристичних підприємств
вищої якості, оскільки усі кандидати на керівні посади тричі проходили тести: тип особи, аналітичні здібності, логічне мислення.
Кожному підприємству необхідно обирати такі методи" які йому найбільше підходять, і використовувати потенціал майбутніх працівників стосовно вимог певної посади і організаційної культури суб'єкта господарювання. Принципове значення для набору працівників мають джерела інформації, на яких розміщено правила прийому, серед яких вирізняють внутрішній і зовнішній ринок праці. Внутрішній ринок праці, як інформаційне джерело набору, безпосередньо впливає на працівників та їх моральний стан. Завдяки існуючій інформації про кандидата і відомим йому умовам праці скорочується час на адаптацію працівників, що знижує показник плинності кадрів. Серед недоліків цього джерела інформації - проблеми з реалізацією нових задумів та ідей з огляду на існуючі навички та зв'язки, а також порушення ладу міжосо-бистісних стосунків (заздрість).
У свою чергу зовнішній ринок праці сприяє отриманню нових працівників з великим потенціалом, не втягнутих у неформальні відносини. Серед недоліків цього підходу до набору працівників - складність визначення кваліфікації кандидата, більший ризик помилки при наборі, небезпека конфлікту з працівниками, особливо з внутрішніми кандидатами на відповідну посаду*
Приймаючи рішення щодо способів набору персоналу, потрібно врахувати тип робочого місця, на яке здійснюється пошук працівників. Найбільш трудомістким процесом є пошук працівників ва керівні й вузькоспеціалізовані посади. У свою чергу найлегше знайти працівників для адміністративно-офісної роботи. Тип робочого місця безпосередньо впливає на радіус вивчення ринку, тобто на те, буде набір широким чи вузьким1.
Широка профорієнтація полягає у пошуку кандидатів на загальному ринку праці. Ціллю її є доведення до якнайбільшого числа осіб пропозиції з працевлаштування, витрачаючи на це певні кошти. Такий тип набору застосовується, якщо здійснюється пошук кандидатів на посади, які не вимагають високої кваліфікації, а також на нижчі рівні управління. Пропозиції зазвичай розміщують у локальних засобах масової інформації.
Вузька профорієнтаційна робота виконується, коли здійснюється пошук кандидатів рідкісних професій, а також на посади вузької спеціалізації й найвищого керівного рівня. У цьому випадку пошук обмежується до певного сегмента ринку, тобто вишукуються люди, які володіють необхідними навичками (відповідна управлінська освіта і професійний досвід). Запрошення на роботу розміщують у фахових виданнях.
Процес набору завершується формуванням групи кандидатів, які бажають працювати на певних робочих місцях підприємства. Наступним кроком є відбір персоналу, який забезпечує визначення придатності відповідної особи на конкретне робоче місце згідно з установленими критеріями.
Правильність ведення процесів набору і відбору персоналу має важливе значення для туристичних підприємств, тому що може значно обмежувати плинність кадрів, яка є специфічною для цих суб'єктів.
Необхідно систематично аналізувати плинність кадрів на підприємстві з метою:
• встановлення змін у стані занятості за період аналізу;
• визначення інтенсивності й тенденцій цих змін, які можуть відображатися у показниках облікової, явочної й середньооблікової кількості працівників, темпів збільшення і скорочення кадрів, плинності та вибуття, коефіцієнта поповнення (прийому) кадрів тощо;
• з'ясування причин і встановлення втрат від цього явища для підприємства (непривабливі оклади, обтяжливий характер праці на певних посадах, наприклад, на рецепції; сезонне навантаження додатковою роботою; відсутність кар'єрного зростання; складні стосунки у колективі тощо).
Наступним елементом управління людськими ресурсами є ефективне мотивування працівників. Це процес свідомого, цільового впливу на поведінку працівників полягає у створенні й застосуванні необхідних стимулів для досягнення мотиваційної мети1. Сукупність мотиваційних інструментів можна поділити на дві групи: матеріальні й нематеріальні. До першої групи належать: система оплати праці, премії та інші грошові виплати чи відзнаки (наприклад, нагороди). Вони зазвичай мають вагоме значення для мотивації працівників. У свою чергу нематеріальні інструменти (стимули) передбачають будь-які способи визнання досягнень працівника, які не мають грошового вираження. Загалом їх значення є додатковим у системі мотивації, але безсумнівно, що вони позитивно сприймаються працівником. У цій групі мотиваційних заходів потрібно виокремити: створення на підприємстві умов і можливостей для розвитку й просування по службі, делегування повноважень, привілеї, розширення сфери праці та її збагачення, визнання підлеглих, налагодження відповідних інтерперсональних відносин тощо.
Важливим інструментом мотивації працівників туристичного підприємства є система оплати праці. Практичного застосування на цих підприємствах набувають такі форми2:
• погодинна оплата здійснюється згідно з посадовими окладами з урахуванням відпрацьованого часу;
• погодинно-преміальна система полягає у виплаті тарифного заробітку і премії за виконання кількісних і якісних показників у роботі (наприклад, збільшення продажів, поліпшення якості пропонованих послуг);
• відрядна оплата праці здійснюється відповідно до норм виробітку і розцінок за одиницю виконаної роботи;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління персоналом туристичного підприємства“ на сторінці 3. Приємного читання.
