Підприємливість - це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. В умовах ринку люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5-8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл2.
Підприємництво в економіці можна розглядати з позицій:
• організаційної одиниці (фізичної особи, людини); водночас розуміємо під цим схильність та здатність до ініціативи і реалізації нових сміливих задумів (дій);
• суб'єкта господарювання (підприємства); тут воно буде означати певний спосіб його функціонування, в якому переважають самостійність у прийнятті рішень на власний ризик та з власної ініціативи, в ім'я реалізації власних цілей3.
У контексті розгляду питання про підприємства та підприємництво потрібно звернути увагу на сукупність суб'єктів господарювання, які функціонують на туристичному ринку. Серед багатьох підприємств народногосподарського комплексу можна вирізнити, з огляду на предмет діяльності, й туристичні підприємства. За визначенням Н. Чорненької, "туристичне підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку"4. Професор М. Кабушкін під туристичним підприємством розуміє організаційно-господарську одиницю, яка завдяки об'єднанню необхідних виробничих засобів (праці, капіталу, землі тощо) здійснює підготовку, виконання та надання послуг туристам, використовуючи весь арсенал наявних методів управління1. Туристичні підприємства, створюючи, надаючи та пропонуючи свої послуги, покликані задовольняти потреби туристів.
Якщо брати до уваги системне сприйняття туризму, як зазначає М. Бойко, то "туристичні підприємства - це системний комплекс факторів виробництва, який здійснює процес виробництва і реалізації туристичних продуктів для свого відтворення як видової господарської одиниці"2. З позиції менеджменту можна зауважити, що туристичне підприємство - це організований колектив, який забезпечений матеріальними і фінансовими засобами, покликаний здійснювати діяльність задля задоволення потреб туристів, з характерною внутрішньою структурою, який самостійно приймає стратегічні й тактичні рішення, спрямовані на отримання прибутку. Прагнення туристичного підприємства максимізу-вати прибуток потрібно розуміти як засіб реалізації інших вартостей, наприклад, поліпшити імідж підприємства, пережити кризовий період.
Туристичному підприємству притаманні ознаки відкритої системи, тобто воно залишається у взаємозв'язку з природним (натуральним) та суспільним оточенням. Середовище підприємства, передусім макроекономічне, визначає правила гри. Перспективні можливості розвитку туристичного підприємства зосереджені в оточенні, яке володіє відповідним потенціалом. Йдеться про внутрішній потенціал підприємства, беручи за основу його інтереси, у тому числі прибуток та позицію на ринку в тривалій перспективі. Підприємство має відповісти на питання, що стосуються власного становища в оточенні. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на туристичному ринку, зрослої невизначеності й ризику у прийнятті рішень, від уміння спостерігати за змінами в структурі туристичного попиту, збирання, оброблення і використання інформації про економічну кон'юнктуру ринку, дослідження поведінки конкурентів, змін у каналах дистрибуції тощо залежить успіх процесу управління підприємством, його конкурентні переваги та можливості розвитку.
Визнаючи, що туристичні підприємства на ринку є відкритими оточенню (макро- і мікросередовище), а через свою діяльність прямують до реалізації обраних цілей, розглянемо проблематику функцій туристичних підприємств. Під функціями розуміють
Рис. 1.3. Структура комплексу господарчих засобів туристичного підприємства
Головним у діяльності сучасного туристичного підприємства е наявність комплексу цих засобів. За умов обґрунтованого і спланованого управління туристичні підприємства досягають позитивних результатів у вигляді чистого прибутку, збільшення власного капіталу, грошових засобів, розширення пропозиції та зміцнення позиції на ринку.
Враховуючи загальний поділ процесів, що відбуваються у туристичному підприємстві, на реальні й регулятивні, можна говорити про реальні та регулятивні функції. Перші пов'язані з конкретними матеріальними (фізичними) процесами, які мають місце у туристичному підприємстві, як-от: забезпечення підприємства необхідними чинниками виробництва, виконання робіт та надання послуг, результатом чого є конкретна пропозиція; продаж підготовленої пропозиції; дії з метою утримання матеріального резерву для готовності надавати послуги.
У свою чергу регулятивні функції мають забезпечити утримання підприємства у рівновазі:
• економічній, тобто гарантувати синхронізацію доходів, витрат у часі;
• технологічній, яка виявляється у пристосуванні технічного потенціалу до виду реалізованих завдань;
• організаційній, проявом якої є пристосування до себе окремих елементів організації, що забезпечує відповідне функціонування підприємства1.
Підприємець, який надає туристичні послуги, є власником підприємства і його майна. Він здійснює такі функції:
• загальної організації, управління і контролю, що визначає основні цілі підприємства, принципи організації та використання ресурсів, які зумовлюють реальний стан суб'єкта господарювання;
• оперативного менеджменту підприємства, що виявляється у відповідній організації виробничих процесів, які мають бути результатом представлення продукту, що буде сприйнятий на ринку щодо якості, ціни, місця і часу надання;
• фінансування, тобто самостійного розпорядження доходами, які надходять від володіння нерухомістю, засобами фірми, від ведення певної діяльності з виконання робіт і надання послуг під власним іменем та під свою відповідальність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть, ознаки і функції туристичних підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
