Туристичні блага та інфраструктура

Менеджмент туристичного підприємства

Краєзнавчі цінності охоплюють матеріальні об'єкти та прояви духовної культури, які становлять предмети зацікавлення туристів. Серед краєзнавчих можна виділити природні та антропогенні цінності. Природні цінності охоплюють три групи об'єктів, які розрізняють залежно від участі людини у їх виникненні. До природних цінностей, що утворилися без втручання людської діяльності, належать: особливості флори і фауни, скелі, полонини, яри, долини, водоспади, печери та інші геологічні об'єкти. Наступну групу становлять об'єкти людської діяльності: парки, музеї, ботанічні сади й зоопарки. У третій групі простежується незначне втручання людини, яке не впливає на характер і призначення об'єкта. Це оглядові майданчики, національні парки й інші природоохоронні території.

Натомість до антропогенних (культурних) цінностей належать матеріальні об'єкти та їх елементи, які безпосередньо пов'язані з життєдіяльністю людини і нею створені. Це археологічні музеї та заповідники, музеї просто неба (skansеп), осередки народної творчості, мистецькі та біографічні музеї, щорічні культурні заходи та місця релігійного паломництва.

Специфічні цінності дозволяють займатися різними видами кваліфікованого туризму і становлять визначені місця природного середовища, якими зацікавлений не масовий туристичний рух, а лише нечисленні суспільні групи населення. Використання цих цінностей вимагає теоретичної й практичної підготовки, яка засвідчується відповідними кваліфікаційними документами, наявності спеціального інвентарю та належної фізичної форми. До кваліфікованих форм туризму належать: рибальство, мисливство, наїзництво, спелеологія, підводне плавання, лещатарство, водні види спорту.

Завдяки своїй різнорідності, а часто й унікальному характеру туристичні цінності дають змогу набути естетичних вражень, активізувати сферу психологічних переживань, виступають елементом розвитку, формування свідомості особистості туриста й можуть створювати оточення, яке сприятиме відпочинку та регенерації фізичних сил.

Основні туристичні блага є головною силою, яка приваблює туристів. Вони також задають напрям туристичному руху і формують його часово-просторову структуру. Однак, щоби цей рух міг існувати, необхідно підтримувати діяльність щодо збереження й пристосування туристичних об'єктів до його потреб. Це забезпечують комплементарні туристичні блага, які можна визначити як туристичну інфраструктуру, або туристичне освоєння території. Якщо основною функцією туристичних засобів і благ є обслуговування туристичного руху, більшість комплементарних цінностей відносять до паратуристичної інфраструктури, оскільки вони призначені для задоволення суспільно-виробничих потреб, якими користуються не лише туристи (комунікаційна, торговельна мережі, існування яких не залежить від розвитку туризму).

Туристична інфраструктура - це сукупність підприємств й інституцій, які є територіальним, матеріальним і організаційним підґрунтям розвитку туризму. Вона охоплює чотири основні елементи: об'єкти розміщення, харчування, супутню та комунікаційну сферу.

Основним елементом визнано сферу розміщення, яка повсюдно вважається мірилом величини туристичної пропозиції певної території. З огляду на величезну різноманітність пропонованих нічліжних місць існують значні складнощі й відмінності у класифікації засобів розміщення. Сфера розміщення охоплює такі об'єкти: готелі, мотелі, кемпінги, літні будиночки, туристичні бази, наметові поля тощо; до цієї сфери належать й інші об'єкти розміщення, які використовуються з туристичною метою.

Всесвітня туристична організація (UNWTO) визначає склад туристичних об'єктів колективного розміщення, а саме1:

• готелі та інші готельні об'єкти (готелі, мотелі, гуртожитки, які пропонують місця для ночівлі);

• спеціалізовані об'єкти (санаторії, профілакторії, відпочинкові бази, спальні місця у засобах громадського транспорту);

• інші об'єкти колективного розміщення (кемпінги, наметові поля, туристичні притулки, заїзди, гостьові будинки).

До колективного розміщення залучається й приватний житловий сектор (приватні квартири, орендовані кімнати, інші будівельні споруди).

Важливим елементом туристичної інфраструктури є сфера харчування. Вона призначена для задоволення потреб туристів у їжі та забезпечення продуктами харчування місцеве населення. Отже, сфера харчування має паратуристичний характер і, залежно віл характеру місцевості (тобто, чи є домінуючою серед інших господарських функцій) і пори року (сезонність туризму), обслуговує зазвичай одну з груп населення - місцеве або приїждже.

До сфери харчування, або гастрономічних послуг, належать підприємства, які споживають і купують харчові продукти та мають відповідну виробничо-заготівельну, переробну й транспортну базу. Основну групу становлять:

• підприємства відкритої (загальнодоступної) гастрономії, які обслуговують певну територію;

• підприємства закритої гастрономії (внутрішнього призначення), які разом з іншими об'єктами (школами, садочками, лікарнями) є недоступними для більшості населення й туристів;

• гастрономічні об'єкти при готелях та інших об'єктах розміщення відкритого (більшість готелів) або закритого (більшість від* починкових закладів) типу.

Окрім гастрономічних закладів до комплексу організацій харчової сфери належать підприємства, які постачають туристам продукти харчування (продуктові магазини), та установи, що забезпечують відповідні поставки до цих підприємств.

Згадані сфери розміщення і харчування охоплюють основні туристичні установи, без яких було би неможливим функціонував ви більшості видів туризму. Однак важливим їх доповненням є підприємства допоміжної, чи супутньої, сфери, які дають змогу якнайповніше використовувати туристичні об'єкти, а нерідко утворюють певні додаткові цінності, які підвищують туристичну привабливість території. До закладів супутньої сфери належать підприємства та інституції з надання послуг торговельного, розважального, культурного, анімаційного, спортивного характеру, які розподілені у чотири основні групи:

• спортивно-рекреаційні об'єкти - дають змогу використовувати туристичні цінності певної території (басейни, пляжі, аква-парки, гірськолижні витяти й траси, маршрути пішохідно-велосипедного туризму, водні причали, стадіони, більярдні клуби, тенісні корти тощо);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Туристичні блага та інфраструктура“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Суть, ознаки і функції туристичних підприємств

  • Типологія туристичних підприємств

  • Суспільно-психологічні детермінанти управління

  • Розділ 2. Сутність основних функцій менеджменту туристичного підприємства

  • Організаційна функція у менеджменті туризму

  • Мотивація як функція менеджменту

  • Модель відносин взаємодії

  • Сучасні теорії мотивації працівників

  • Теорія зміцнення мотивації

  • Практичні аспекти мотивації

  • Контроль діяльності

  • Прийняття рішення

  • Розділ 3. Оточення туристичного підприємства

  • Політико-правове оточення

  • Економічне оточення

  • Суспільно-демографічне і культурне оточення

  • Природне оточення

  • Технологічне оточення

  • Мікрооточення туристичного підприємства

  • Внутрішнє середовище туристичного підприємства та його елементи

  • Розділ 4. Управління туристичним підприємством в ринкових умовах

  • Особливості пропозиції туристичних підприємств

  • Місце підприємств у системі туристичної пропозиції

  • Особливості туристичного попиту

  • Ознаки туристичного попиту

  • Чинники, що визначають обсяг туристичного попиту

  • Розділ 5. Продукт туристичного підприємства

  • Туристичні блага та інфраструктура
  • Туристична послуга - складова продукту

  • Специфічні ознаки туристичних послуг

  • Планування продукту туристичного підприємства

  • Розділ 6. Трудові ресурси у діяльності туристичного підприємства

  • Особливості праці у туризмі

  • Управління персоналом туристичного підприємства

  • Персонал як чинник забезпечення якості готельних послуг

  • Розділ 7. Управління матеріально-технічною базою туристичного підприємства

  • Основні підходи до визначення функціональної придатності об'єктів і споруд матеріально-технічної бази туризму

  • Методи і показники оцінки використання матеріально-технічної бази туристичних підприємств

  • Розділ 8. Управління якістю послуг туристичних підприємств

  • Підходи до вимірювання показників якості туристичних послуг

  • Ринкові аспекти якості туристичних послуг

  • Вимоги щодо якості окремих груп туристичних підприємств

  • Способи й методи оцінки якості у туристичному підприємстві

  • Розділ 9. Управління інформаційними процесами туристичних підприємств

  • Інтернет у діяльності туристичних підприємств

  • Електронні системи бронювання і продажу туристичних послуг

  • Розділ 10. Ефективність управлінської діяльності туристичних підприємств

  • Управління інвестиційною діяльністю туристичного підприємства

  • Використання логістики в управлінні туристичним підприємством

  • Способи управління ризиком у туристичній діяльності

  • Аналіз господарської діяльності туристичного підприємства