Чинники, що визначають обсяг туристичного попиту

Менеджмент туристичного підприємства

• культурні чинники;

• мотиваційні чинники.

Наявність вільного часу є одним із найважливіших чинників, який визначає туристичний попит. Вільний час, яким володіє суспільство, залежить від внутрішнього законодавства конкретної країни (кількість днів відпустки, кількість робочих годину тижні). Інформація щодо часу проведення шкільних канікул, державних і релігійних свят та їх кореляції у даному році із суботами і неділями є важливою для організаторів туризму з огляду активізації туристичного попиту.

Аналізуючи демографічні чинники, насамперед необхідно брати до уваги кількість населення, яка не завжди накладається на відповідне зростання обсягу туристичного попиту. Це зумовлене залежністю між кількістю населення та економічними чинниками:

• у світовому вимірі зростання чисельності населення означає збільшення масштабу бідності й злиднів;

• високий природний приріст у країнах, що розвиваються, може віддалити їх від туристичного споживання, що пов'язано з чинником доходу;

• низький природний приріст у розвинутих країнах припускає, що матеріальна ситуація їх мешканців достатньо висока, але це не забезпечує туристичного руху, тому що він буде обмежений меншою кількістю населення.

Демографічним чинником, який рівнозначно впливає як ва обсяг, так і на структуру туристичного попиту, є вік. Від віку за* лежить попит на різні типи туристичної активності. Він також передбачає відповідний стандарт послуг. Загалом найбільшою туристичною активністю характеризуються особи віком від 18 до 28 років.

Наступним чинником, який впливає на туристичний попит, е величина і структура сім'ї. Необхідно зауважити певну закономірність: що більшою є родина, то менша її туристична активність.

Це пов'язується із сімейними обов'язками та фінансовими обмеженнями.

До демографічних чинників належить рівень освіти населення. Вплив цього чинника не так легко відокремити від змін у розмірі доходу в структурі домогосподарства. Що вищий рівень освіти, то активнішою є участь у туристичному русі як у службових, так і відпочинкових цілях. Характерною ознакою туристичної актив* ності є те, що рівень освіти суспільства демонструє тісний зв'язок зі знаннями і бажанням пізнання світу.

До групи демографічних чинників належить професійна структура і пов'язане з нею місце проживання. Ці чинники показують вплив на доходи, що може позначитися на туристичному попиті. Виявляється, що чим вища професійна позиція певної групи, тим більша її туристична активність.

На туристичний попит великий вплив мають індустріальні чинники. Вони певною мірою прив'язані до рівня доходу, тому що суспільства промислових країн знаходяться на дещо вищому щаблі економічного розвитку. Суттєвим стимулятором туристичної активності є забруднення навколишнього середовища у місці постійного проживання і виникнення внаслідок цього бажання зміни оточення й "контакту з природою". Саме тому промислові регіони є стабільним ринком "постачання" туристів.

З індустріалізацією найчастіше пов'язаний чинник урбанізації, який зумовлює збільшення навантаження на щоденне життя. Характерною для цього чинника є залежність величини агломерації й туристичної активності, тобто: що більше населення агломерації, то вища туристична активність. Окрім цього, міські жителі характеризуються вищим рівнем освіти загалом. Вплив попиту міста на туризм зводиться до наступних явищ:

• міста є джерелами туристів для довколишніх регіонів;

• необхідність туристичного освоєння міст й контактування з приїжджими туристами ще більше спонукає потребу постійних жителів у виїздах;

• у містах функціонують різноманітні туристичні організації, метою яких є активізація туристичного руху;

• у містах найкраще розвинута мережа туристичних агенцій, які завдяки маркетинговим та інформаційним діям заохочують до туристичних подорожей.

Серед неекономічних чинників, які впливають на попит, вирізняють культурні чинники. Туристична діяльність вимагає досягнення певного рівня культури, який дає змогу вирішувати питання раціонального організування вільного часу (відновлення фізичних кондицій, розвиток особистості тощо). Одним із показників, який засвідчує відповідний рівень культури, є рівень освіти суспільства.

Останньою підгрупою обговорюваної групи є мотиваційні чинники. Вони пов'язані з впливом невимірювальних чинників й межують з психологією, а також сприяють тому, що туристичне споживання відбувається навіть за нижньою межею доходу, незважаючи на відносно високі ціни.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники, що визначають обсяг туристичного попиту“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Суть, ознаки і функції туристичних підприємств

  • Типологія туристичних підприємств

  • Суспільно-психологічні детермінанти управління

  • Розділ 2. Сутність основних функцій менеджменту туристичного підприємства

  • Організаційна функція у менеджменті туризму

  • Мотивація як функція менеджменту

  • Модель відносин взаємодії

  • Сучасні теорії мотивації працівників

  • Теорія зміцнення мотивації

  • Практичні аспекти мотивації

  • Контроль діяльності

  • Прийняття рішення

  • Розділ 3. Оточення туристичного підприємства

  • Політико-правове оточення

  • Економічне оточення

  • Суспільно-демографічне і культурне оточення

  • Природне оточення

  • Технологічне оточення

  • Мікрооточення туристичного підприємства

  • Внутрішнє середовище туристичного підприємства та його елементи

  • Розділ 4. Управління туристичним підприємством в ринкових умовах

  • Особливості пропозиції туристичних підприємств

  • Місце підприємств у системі туристичної пропозиції

  • Особливості туристичного попиту

  • Ознаки туристичного попиту

  • Чинники, що визначають обсяг туристичного попиту
  • Розділ 5. Продукт туристичного підприємства

  • Туристичні блага та інфраструктура

  • Туристична послуга - складова продукту

  • Специфічні ознаки туристичних послуг

  • Планування продукту туристичного підприємства

  • Розділ 6. Трудові ресурси у діяльності туристичного підприємства

  • Особливості праці у туризмі

  • Управління персоналом туристичного підприємства

  • Персонал як чинник забезпечення якості готельних послуг

  • Розділ 7. Управління матеріально-технічною базою туристичного підприємства

  • Основні підходи до визначення функціональної придатності об'єктів і споруд матеріально-технічної бази туризму

  • Методи і показники оцінки використання матеріально-технічної бази туристичних підприємств

  • Розділ 8. Управління якістю послуг туристичних підприємств

  • Підходи до вимірювання показників якості туристичних послуг

  • Ринкові аспекти якості туристичних послуг

  • Вимоги щодо якості окремих груп туристичних підприємств

  • Способи й методи оцінки якості у туристичному підприємстві

  • Розділ 9. Управління інформаційними процесами туристичних підприємств

  • Інтернет у діяльності туристичних підприємств

  • Електронні системи бронювання і продажу туристичних послуг

  • Розділ 10. Ефективність управлінської діяльності туристичних підприємств

  • Управління інвестиційною діяльністю туристичного підприємства

  • Використання логістики в управлінні туристичним підприємством

  • Способи управління ризиком у туристичній діяльності

  • Аналіз господарської діяльності туристичного підприємства