• вид програми (стратегічні, тактичні, операційні);
• посаду менеджера (значущі й незначні);
• сферу організаційної діяльності (адміністративні, виробничі, комерційні, технічні, транспортні тощо).
Аналізуючи зміст сфери надання туристичних послуг, управлінські рішення можна поділити на такі, що стосуються специфічності проблем туристичного підприємства та фаз його розвитку.
З огляду на першу частину проблематики підприємства можна виділити рішення: виробничі, фінансові, інвестиційні, маркетингові, торговельні, кадрові, логістичні, технічні.
Якщо розглядати фази розвитку підприємства, то основні менеджерські рішення поділяються на:
• рішення, пов'язані з утворенням підприємства (визначення цілей, організаційно-правової форми, організаційної структури, добір персоналу);
• рішення, що стосуються поточного функціонування існуючого підприємства (управління кадрами, визначення обсягу виробництва, встановлення цін, визначення витрат на маркетинг, форми оплати праці, відносини з клієнтами і локальним середовищем, розподіл прибутку, реорганізації);
• ліквідаційні рішення (збуту продукції, передачі прав, запозичення, банкрутства підприємства).
Характерною ознакою праці менеджера є прийняття ним рішень у різноманітних сферах, тому що менеджери перетворюють засоби підприємства з метою задоволення потреб споживачів. Правильність прийнятих ними рішень виявляється у діяльності туристичного підприємства. Наприклад, стратегічні рішення (довготермінові) стосуватимуться розташування туристичного об'єкта, його спеціалізації, пропускної спроможності, просторового укладу, зовнішнього вигляду, якості послуг, які будуть надаватися. Операційні рішення, які приймаються щодня, стосуються тривалості робочого часу персоналу, закупівель, дотримання чистоти і мають важливе значення для ведення туристичної діяльності.
У туризмі, наприклад, добре розташування має особливе значення, адже дохідність туристичного підприємства великою мірою залежить від доступності його для туристів та привабливості оточення. Погана локалізація вимагає більших маркетингових затрат для усунення цього недоліку. У рішеннях, що стосуватимуться вибору розташування туристичного об'єкта, потрібно врахувати:
• транспортну і комунікаційну інфраструктуру;
• матеріальний та суспільний статус довколишнього населення;
• кліматичні умови та географічне положення;
• демографічний чинник;
• рівень керівництва.
Очевидним прикладом є розташування станції автомобільного сервісу неподалік головних транспортних шляхів. Натомість не варто розміщувати відпочинковий об'єкт із комплексним забезпеченням інвентарем для занять водними видами спорту за відсутності зручного сполучення громадського транспорту. Адже більшість користувачів об'єкта становитимуть діти і молодь, яким необхідний зручний і дешевий доїзд до нього. З іншого боку, поле для гольфу, зрозуміло, зацікавить людей, забезпечених власним автотранспортом, і в цьому випадку більшої ваги матиме чинник, визначений як матеріальний і суспільний статус довколишнього населення.
Прийняття рішень і розв'язання менеджерами проблем туризму завжди вимагає певних знань й умінь. Завданням менеджерів є задоволення вимог, сподівань і потреб, які дуже швидко і часто змінюються, з урахуванням труднощів, зумовлених обмеженими засобами і можливостями, якими володіє туристичне підприємство у певному часі.
На практиці процес управління пов'язаний не з п'ятьма окремо охарактеризованими чи довільно поєднаними між собою функціями менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль та прийняття рішення), а з укладом їх взаємозв'язків. Наприклад, контроль за діяльністю працівників залежить від встановлених норм та критеріїв перевірки, створення яких є інтегральною частиною процесу планування і невід'ємним елементом мотивації працівників.
Розділ 3. Оточення туристичного підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент туристичного підприємства» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прийняття рішення“ на сторінці 2. Приємного читання.
