Вчені досі сперечаються, чи відносити ці мікроорганізми до водоростей, чи залишити їх серед бактерій. Справа в тому, що клітини ціаней влаштовані дуже примітивно. Вони не мають справжнього ядра, а тому належать, як і бактерії, до прокаріот, тобто до доядерних організмів. Разом з тим ціанеї фотосинтезують і ведуть себе зовсім, як інші водорості. У клітинах ціаней є газові вакуолі. Вони, наче поплавці, підтримують клітини в товщі води. Вчені вважають, що ціанеї - одні з найдревніших рослин на планеті і що їм близько 3 млрд. років. Нині знаходять поклади тих геологічних епох із слідами давніх ціаней.
Синьозеленими, або ціанеями, ці організми називають за специфічне забарвлення. Ного зумовлюють пігменти з групи фікоціанів. Залежно від них хлорофіл клітин забарвлюється в різні відтінки: від синьо-зеленого до фіолетового і майже чорного.
Ціанеї можуть бути одноклітинними, колоніальними чи багатоклітинними організмами. Зовні вони покриті слизовою оболонкою. Завдяки цьому ціанеї можуть зустрічатися навіть у пустелях, де слиз поглинає нічну вологу і забезпечує функціонування клітин. На території України ціанеї - звичайні мешканці водойм, ґрунту. Вони зустрічаються на корі дерев, каменях, у снігу, складі лишайників та в тканинах деяких мохів. Але найчастіше вони розвиваються у багатих органікою калюжах, викликаючи специфічне синювате цвітіння води. Воно шкідливе для риб і може спричиняти отруєння рибної молоді. Окремі види ціаней, наприклад мастигокладус, живуть у гарячій воді гейзерів, де температура становить 80-93 °С.
На поверхні води у стоячих водоймах і в калюжах часто утворюються синюваті плівочки слизу. Це нагромадження одноклітинних ціаней з роду мікроцистіс. Якщо такі плівки розглянути під великим збільшенням, можна побачити, що вони складаються з міріадів кулястих клітин. Клітини через нагромадження газових вакуолей здаються чорними. Саме завдяки останнім колонії мікроцистісів піднімаються до поверхні води і утворюють там плівки. Клітини розмножуються простим поділом.
Слід відмітити, що серед мікроцистісів є чимало видів, які виділяють або містять отруйні речовини. Тому їх присутність у воді може спричинити захворювання риби.
Разом з мікроцистісом часто розвиваються і колонії ностоку. Вони можуть бути великими, до розмірів курячого яйця. У слизу колоній розміщуються численні ланцюжки кулястих клітин. Окремі клітини в ланцюжках великі та видовжені. Це спори. Вони відокремлюються і дають початок новим ланцюжкам клітин. Особливо цікаві форми колоній ностока на дні водойм. Вони мають майже правильну кулясту форму і за зовнішнім виглядом так подібні до плодів вишні чи ягід винограду, що необізнана людина навіть пробує їх на смак. Тільки під об'єктивом мікроскопа можна побачити складну будову колонії, де ланцюжки кулястих клітин заповнюють увесь вміст слизу - "ягоди".
Є ще один секрет в будові колоній ностоку. Якщо розглядати ланцюжки клітин, між ними можна побачити більші кулясті клітини, що мають подвійну оболонку. Називають такі клітини гетероцистами Вони виглядають наче пусті. Але раптом через деякий час гетероцисти починають розвиватися.
Осциляторія - нитчаста водорость, яка має усі ознаки ціаней Вона розвивається у водоймах і спричиняє характерне синє цвітіння води. Ці водорості живуть у морях і прісних водоймах, їх "цвітіння", тобто масове розмноження, відбувається переважно восени чи навесні. Навіть у стічних водах, багатих органікою, можна побачити характерне цвітіння осцилятори.
Нитка осцилятори складається з численних клітин, що ділять її на короткі сегменти. Однак найбільш дивним є рух осцилятори. Коли розглядаєш живі нитки цієї водорості, то добре видно, як кінчик нитки робить повільні рухи маятникового типу.
Водорості, які входять до цього відділу рослин, мають ядерну будову. Отже, за своїм розвитком вони стоять вище на щаблі еволюції рослинного світу. Забарвлення у них типове для рослин - зелене. Це зумовлено відсутністю додаткового барвника, а зелений колір забезпечує всюдисущий хлорофіл. Зелених водоростей досить багато, до 20 тис. видів. Вони є всюди: в морях, прісних водоймах, ґрунті, на корі дерев, каменях. Серед зелених водоростей є примітивні одноклітинні організми, що рухаються у воді самостійно, а є й багатоклітинні слані, що мають розміри до 20 см і більше.
Найбільш примітивні серед зелених водоростей - види з класу вольвоксові. Вони теж мають ознаки рослин і тварин. Наприклад, хламідомонада. Ближче до осені в калюжах і невеликих водоймах починає зеленіти вода. Якщо краплину такої води розглянути під об'єктивом мікроскопа, то в ній можна побачити численні зелені кульки, що рухаються в різні боки. Вони такі дрібні, що тонкий шар води між покривним та предметним скельцями для них являє велику водойму, де можна вільно рухатися в будь-якому напрямку. Під оболонкою хламідомонади добре помітно зелений хлоропласт, а в передній звуженій частині клітини є яскраво-червона стигма чи світлочутливе вічко з пульсуючими газовими вакуолями.
В клітині хламідомонади ми бачимо зелений хлорофіл, який свідчить про фотосинтез (значить, це рослина), а також органи, притаманні більше тваринам, ніж рослинам (джгутики, світлочутливе вічко та газові вакуолі). Значить, хламідомонада рухається за допомогою джгутиків, дивиться при допомозі стигми, піднімається чи опускається в товщі води за допомогою газових вакуолей і фотосинтезує за допомогою хлорофілу.
В солоних озерах півдня часто відбувається не зелене, а червоне "цвітіння" води. Його викликає інша водорость дуналієла. її червоний колір зумовлений присутністю пігмента каротину, який маскує хлорофіл. Будова дуналієли дуже подібна до будови хламідомонади. Але у дуналієли немає клітинної оболонки та пульсуючих вакуолей.
Серед вольвоксових є чимало інших цікавих видів, що живуть у водоймах. Деякі з них створюють значні колонії клітин, які об'єднуються у слизистій оболонці. У гоніумів колонія складається з 8-16 клітин, що створюють невеличкий слизовий килимок.
Евдорина - також з вольвоксових. Вона схожа на мікроскопічну структуру молекули. Тільки окремі клітини евдорини не з'єднані дротиками, а вільно лежать у кулі слизу, створюючи кілька сфер, одна в одній. До 32 клітин може мати така колонія. Вона теж рухається в товщі води.
Справжнім гігантом серед вольвоксових є сам вольвокс. Діаметр його колонії може становити до 2 мм. У колонії нараховують до 60 тис. окремих клітин. Великі розміри колоній дають змогу бачити його без додаткового збільшення. При збільшенні колоній вольвокса видно великі клітини - партеногонідії, що дають початок молодим колоніям. Таким чином, вольвокс породжує дочірні колонії, тобто це "живородний" організм.
Досить подібні до вольвоксових представники іншого класу мікроскопічних зелених водоростей - протококових. Але останні вже не мають джгутиків, і тому рухаються у воді лише завдяки течії. Разом з тим чимало протококових живуть на корі дерев, у ґрунті та на каменях, де джгутики були б просто зайві. Дуже поширена в ґрунті, на корі дерев і у воді хлорела. Це одноклітинна водорость, діаметр клітин якої не перевищує 10 мкм. Хлорела - класичний приклад одноклітинної зеленої водорості, і її часто використовують у дослідницьких роботах. Хлорела є об'єктом масового культивування. Вона містить до 60 % білків (у сухій масі) та близько 30 % олії. її використовують для очищення води та в інших господарських цілях. Так само культивують і колоніальну водорость сценедесмус, яка також часто зустрічається у наших водоймах.
Зовсім інший вид мають зелені водорості інших класів. Вони багатоклітинні, нитчасті чи сланюваті, тобто їх вже можна побачити неозброєним оком. Найчастіше трапляється у водоймах улотрикс. Це нитчаста зелена водорость, якою обростають підводні предмети: сваї, камені, водні рослини. Нитки улотрикса нерозгалужені, прості.
У водоймах часто зустрічаються й інші нитчасті зелені водорості: кладофора, спірогіра (з нерозгалужених ниток світло-салатового кольору), а також мужоція, зігнема та чимало інших. Всі вони мають дуже своєрідну будову клітин, що для цікавої людини може стати об'єктом захоплюючих спостережень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світ водоростей“ на сторінці 1. Приємного читання.
