Дуже поширена у прибережних водах Чорного моря порфіра. Це одна з найбільш простих щодо будови червоних водоростей. її слань має вигляд пластинки завдовжки 15-25 см і приблизно 10 см завширшки. Пластинка складається з одного-двох шарів клітин, короткого черешка та підошви, якою водорость прикріплюється до субстрату. Колір пластинок ніжно-рожевий. Тому порфіра багатьох приваблює своїм зовнішнім виглядом. Водорость ця їстівна. На Півночі її використовують як приправу до різних страв, а також як замінник хліба. Там її так і називають "водяний хліб". Слойовище порфіри багате вітамінами В і С. Однак у Чорному морі ця водорость не створює значних заростей, і тому значення її чисто флористичне.
На каменях і підводних опорах часто виростають невеликі кущики, до 15 см, з сильно розгалужених циліндричних сланей, які складаються з великої кількості клітин, вкритих зовнішнім шаром "кори". На кінцях вони звужені. Це цераміум червоний - один з найбільш поїлирених в наших морях видів червоних водоростей. Цераміум має цілющі властивості. Зокрема, його слань використовують, як глистогінне. Після висихання форма цераміума не змінюється, і тому такі кущики іноді використовують, як сувеніри.
Зовсім інший вигляд має немаліон червоподібний, який росте на підводних скелях і каменях. Він створює малорозгалужені тонкі сло-йовища довжиною до 25 см і товщиною до 4 мм. Вони мають вигляд червоних шнурів з жовтуватим чи буруватим відтінком. Іноді слойо-вища немаліона утворюють клубкоподібні нагромадження. Зовні слань вкрита слизом і це ще більше посилює її схожість на живу істоту.
Кущики калітамніона, навпаки, маленькі й дуже розгалужені. його слань світло-пурпурна. Вона складається з численних ниткоподібних розгалужень, які надають їй подібність до пухового пір'я птаха. Росте калітамніон на каменях, сваях і навіть на черепашках морських молюсків, для яких він чудовий маскувальний об'єкт.
Зустрічаються в південних морях і зелені водорості, їх там чимало. Але великих рослин, що належать до підводних ландшафтів, не так вже й багато. Як правило, вони ростуть серед бурих і червоних водоростей, від яких сильно відрізняються зовнішнім виглядом, насамперед яскравим салатово-зеленим кольором слані. Адже в клітинах цих водоростей немає пігментів, які б забарвлювали хлоропласти. Тому вони і залишаються зеленими. Проте кількість зелених водоростей у складі підводних рослин настільки незначна, що вони виділяються переважно окремими зеленими плямами на порівняно однотонному бурому килимі підводної рослинності.
Досить поширена в Чорному морі ентероморфа. Слойовище цієї водорості трубчасте, видовжене. Росте вона протягом одного року, прикріплюючись до каменів чи водоростей інших видів. Поруч з нею часто можна побачити ульву - одну з найпоширеніших прибережних зелених водоростей Чорного моря. її називають "морський салат", тому що сло-йовища ульви часто використовують для харчування. На відміну від ен-тероморфи слойовище ульви широке і пластинчасте, але завжди має два шари клітин. Ульва теж однорічна. Вона приростає до каменів і водоростей, проте морські хвилі часто зривають слабкі слані ульви, і тоді вони плавають у товщі води чи викидаються хвилями на берег. Слойовище ульви багате вітамінами В і С. Поширення ульви пов'язують з забрудненням морського узбережжя. Вона дуже поширюється в тихих бухтах, де вода містить багато органічних речовин. Тому ульву можна побачити у великій кількості біля причалів і пляжів.
Поширені у Чорному морі також інші види зелених водоростей: кодіуми, каулерпи, акросифонія тощо. Кодіуми ростуть на глибині 5-
15 м. Вони створюють розгалужені слойовища висотою до півметра. Колір тканин кодіума темно-зелений.
Каулерпа має інший вигляд. Вона чимось нагадує листки сан-сив'єри Тільки листки каулерпи коротші, до 20 см. До того ж на старій слані у каулерпи з'являється нова, наче листки на листках. Знизу ці плоскі слойовища прикріплюються до горизонтального слойовища, що має вигляд кореневища з ризоїдами. Взагалі каулерпи - типові представники тропічних південних морів.
Акросифонія - невеличка зелена водорость, що росте на каменях і має вигляд кущиків з численних розгалужених зелених ниточок.
Ці водорості не лише корм, а й укриття для багатьох цінних видів промислових риб. Чимало цінних бурих, червоних та зелених водоростей застосовують як харчові, кормові та технічні рослини. Деякі з них використовують навіть як лікарську сировину.
Прісноводні водойми являють собою дивовижний світ підводних рослин. Тут можна зустріти велику кількість мікроорганізмів і деякі водорості більших розмірів, що належать до відділів зелених та харових водоростей. Лише бурих водоростей у прісних водойо-мах немає. Однак при такому флористичному багатстві великі водорості в прісних водоймах зустрічаються порівняно рідко, тому що їх звідси витіснили більш пристосовані до умов середовища вищі рослини, переважно кліткові. Під водою можна зустріти чимало видів, які ростуть і на поверхні, і у прибережних перезволожених луках та болотах. Вони витримують як тривале пересихання дна, так і затоплення.
Червоних водоростей у прісних водоймах мало. До того ж вони там не червоного, а жовтувато-бурого кольору. Характерний представник таких прісноводних водоростей батрахоспермум. Він зустрічається в озерах, річках з повільною течією, а також біля джерел на торф'яних болотах. Слань батрахоспермума дуже тонка, майже нитчаста, покрита слизом. Вона теж має центральну вісь та кільчасті розгалуження у вузлах, однак ці розгалуження дуже дрібні, майже мікроскопічні. При збільшенні можна побачити окремі спори батрахоспермума, які знаходяться на бічних відгалуженнях слані.
На швидкій течії гірських річок можна зустріти іншу червону водорость - леманею. Вона подібна до батрахоспермума, але бічні відгалуження центральної осі сильно розростаються і утворюють суцільний коровий шар.
Придонні, чи бентосні види рослин ростуть тільки на дні подойми. Вони прикріплюються до нього коренями і розростаються в мулі довгими кореневищами.
До складу бентосних можна віднести більшість водних рослин. Але типовими бентосними видами є ті, життєдіяльність яких відбувається безпосередньо в придонних водах. Прикладом таких рослин є водопериці. Вони повністю занурені у воду, а за зовнішнім виглядом дуже нагадують харові водорості. Лише у водопериці листки в мутовках розсічені та складні. Водопериць у флорі України існує три види. Усі вони багаторічники. Квітки одностатеві в колосовидних суцвіттях, що виступають над водою. Водопериці створюють великі зарості в стоячій воді. В цих заростях нагромаджується багатий планктон, яким живиться риба. Тому тут завжди багато малих і великих водних організмів. М'яку траву водопериці охоче поїдають качки. Вони і переносять насіння цієї рослини на інші озера. Водопериця не лише добрий корм для риби та качок. Це також цінна лікарська рослина. її здавна використовували у народній медицині для очищення поранень. Живуть ці водні рослини на глибині до 1,2 м, де багато світла і добре прогрівається вода.
У стоячій та повільно текучій воді досить часто зустрічаються різні види різух та рдесників. Обидва види різух, що відомі в флорі України, є типовими бентосними рослинами. Вони створюють густі зарості в товщі води. Це однорічні трави з супротивними зубчастими листками. Квітки поодинокі, різностатеві. Рдесників на Україні чимало, близько двох десятків видів. Однак більша кількість рдесників - рослини прибережні. У них можна побачити два типи листків: занурені - вузькі та тонкі; плаваючі - широкі та овальні. Це явище притаманне багатьом видам водних рослин, в яких є два типи листків.
Проте серед рдесників є чимало цілком занурених в воду: рдесник пронизанолистий, рдесник гребінчастий та ін Листки у них вузькі або широкі, чергові. Квітки дрібні, рожеві, переважно у верхівкових колосовидних суцвіттях. Квітучі частини рослин піднімаються над поверхнею води і в такому стані запилюються комахами.
Ближче до берега тримаються інші види придонних рослин, верхня частина пагонів чи листя яких простягаються на поверхні води: латаття біле, глечики жовті, виринниці, водяний жовтець та ін. Ростуть вони на різних глибинах, але переважно тримаються мілководдя. Поруч з ними завжди можна побачити рослини, які розміщуються на поверхні води. Це так звані плаваючі види. У них корені занурені під воду, а листки знаходяться на поверхні води чи в повітрі. Усі вони разом з придонними видами, що досягають поверхні, створюють барвистий килим з мережива листя та квіток. Серед них чимало найгарніших видів флори. До поверхневих рослин належать ряски, сальвінія, водяний горіх, водяний різак, жабурник та багато інших видів.
Водяний різак - одна з найпоширеніших та дуже оригінальних водних рослин у стоячих водоймах Полісся. У неї вкорочені стебла, на яких розеткою зібрані великі мечовидні листки. Краї листків шипувато-пилчасті. Квітки різака білі, досить великі та гарні. Корінці довгі, тонкі, розміщуються у воді. В них завжди ховається рибна молодь.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світ водоростей“ на сторінці 4. Приємного читання.
