Є серед зелених водоростей ще одна група мікроскопічних одноклітинних організмів, які надзвичайно декоративні, якщо розглядати їх при відповідному збільшенні. Це порядок десмідієві. Такі водорості живуть не лише у воді, а також на сфагнових болотах, де на поверхні мохів збирається слиз, який являє собою нагромадження десмідій Будова клітин цих водоростей надзвичайно різноманітна. Вони можуть мати розгалуження, загострення, закручення тощо. Але форма цих клітин завжди близька до симетрії. Точніше, одна половина клітини дещо більша, друга - трохи менша. Між половинками чітко виділяється центральна вісь, на якій лежить ядро клітини.
Зовні оболонка десмідієвих покрита виростами, що роблять її дуже декоративною, немов черепашка (клос-теріум, космаріум та ін). Рухаються клітини за допомогою слизу, який виділяється крізь пори в оболонці. Один кінець клітини прикріплюється до субстрату, а другий у цей час рухається навколо нього. Потім він прикріплюється на нове місце, а перший кінець починає рухатися знову. Розмножуються десмідієві водорості теж дивно. На місці центральної осі утворюється перетинка, яка ділить ядро і клітину на дві частини. Кожна з них відокремлюється і прибудовує собі недостаючу половину. Такий вегетативний поділ триває все літо. Потім відбувається статевий процес: дві клітини проростають одна в другу, після чого вміст їх зливається. Щоб зібрати десмідієві, краще використати вижимки сфагнового моху на болотах. Коли вода відстоїться, в ній можна побачити згустки слизу. Це і є колонії десмідієвих водоростей.
Десмідієві, як і нитчасті види (спірогіра, мужоція, зігнема), належать до класу кон'югат. Тому перед похолоданням у цих водоростей можна спостерігати своєрідний статевий процес - кон'югацію. При кон'югації клітини приростають одна до другої, після чого вміст їх зливається. Утворюється спочиваюча клітина зигота, яка навесні проростає у нову водорость. Процес кон'югації особливо чітко видно у спірогіри
Серед численних мікроскопічних водоростей, що живуть у водоймах, є чимало рухомих видів, які за своїми ознаками наближаються до тварин.
Пірофітові водорості - переважно одноклітинні організми з характерною спинною та черевною поверхнею клітин. Клітини мають також одну-дві борозенки і два різні за будовою джгутики: плавальний та рульовий. Що особливо цікаво, клітина більшості пірофітових має глотку, а також забарвлений хлоропласт (тому клітини можуть бути різного забарвлення, крім зеленого). Пірофітові водорості фотосинтезують. У стоячих водоймах з чистою водою вони можуть спричинити "цвітіння" води (види з родів перидиніум та цераціум).
У перидиніума клітини кулясті з характерними борозенками та джгутиками. Зовні клітини вкриті щитками. Коли вода починає прогріватися, ці водорості переходять у етан спокою. Джгутики в них опадають, клітини покриваються кількома оболонками та опускаються на дно. Восени клітини знову оживають і починають плавати в товщі води.
Восени у штучних водоймах можна побачити іншу пірофітову водорость - криптомонас. Це досить великі кулясті клітини з характерним золотистим забарвленням. Таке забарвлення зумовлюють пігменти з групи каротинів, які найчастіше з'являються у водоростей, що живуть у холодний період року. Криптомонас дуже активно рухається У воді.
У осінній та зимовий періоди у воді розмножуються золотисті водорості; в складі пігментів у них теж переважають каротин та золотистий фукоксантин Золотисті водорості розвиваються в чистій та холодній воді. Вони наче приходять на зміну зеленим, які у цей час знаходяться у стані спокою. Серед золотистих водоростей багато одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних організмів з різною будовою слані. Серед них є види з джгутиками та світлочутливим вічком. Зовні клітини цих водоростей можуть бути покриті захисним панцирем з придатками у вигляді шипів чи голочок. Серед одноклітинних та рухомих водоростей найбільш поширені види з родів синура та динобріон. У синури клітини кулясті. Вони створюють колонії, позбавлені слизової оболонки. Клітини динобріона циліндричні, їх колонії схожі на розгалужений кущик.
Є серед золотистих водоростей примітивні організми, яким серед рослин, мабуть, немає рівних. Це так звані хризамебн Вони живуть поодиноко в стоячій воді старих водойм чи боліт. Клітини хризамеб дуже дрібні, до 17 мкм у діаметрі. Хризамеба має два жовтих хлоропласти - типові для золотистих водоростей. Крім них є один або кілька пухирців, що постійно змінюють форму. Це пульсуючі вакуолі. Клітина хризамеби рухається незвичним для рослини способом. В кількох місцях тонка оболонка клітини витягується в довгі шиловидні вирости. Вони, наче ніжки, прикріплюються до субстрату і дають змогу клітині перекотитись на нове місце. Потім одні ніжки втягуються назад, а їх місце займають інші - клітина перекочується далі. Отак виростами власної клітини хризамеба мандрує по субстрату. Хризамеби являються найпримітивнішими серед золотистих водоростей. Вони, як і більшість описаних вище видів, належать до спірної групи організмів, у яких одночасно можна бачити риси рослин і найпростіших тварин. Па відміну від пірофітових та золотистих, які розвиваються переважно в холодний період року, евгленові водорості розвиваються влітку. Як і хламідомонада чи деякі інші зелені водорості, евгленові викликають раптове "цвітіння" води в мілких стоячих водоймах і калюжах.
Будова клітини цієї водорості дуже подібна до типової клітини рухомих водоростей: один або два джгутики, зелений хлоропласт, світлочутливе вічко - стигма, пульсуюча вакуоля. Крім того, тіло евглен позбавлене типової для рослин оболонки. Тому воно може постійно змінювати форму: витягуватися, розширюватися і знову витягуватися. Рух евглени нагадує не просто рух джгутикової водорості. В ньому є щось від амебо-подібного руху хризамеби, хоч евглена не утворює ні-жкоподібних виростів. Тіло останньої наче переливається з одного кінця в другий.
Головною особливістю діатомових водоростей є наявність у них кремнеземних стулок, які охоплюють клітини на зразок коробочки. Стулок дві. Одна з них менша, її називають гіпотекою. Остання входить у більшу стулку (епітеку) приблизно так, як одна половинка футляра в другу.
Стулки можуть бути круглими, еліптичними, трикутними, видовженими, а також мати іншу геометричну форму. Між собою вони зростаються, утворюючи характерні шви та вузлики. У більшості діатомей стулки витягнуті, як пенали або човники, але є й дископодібні. У всіх випадках стулки створюють правильну геометричну фігуру з чіткою симетрією.
При великому збільшенні клітин можна побачити надзвичайно складну будову стулок, які мають численні пори, що створюють характерний геометричний малюнок панцира. Через пори клітина контактує з навколишнім середовищем. Цей контакт здійснюється і через шов, що між стулками. У багатьох видів діатомей шов має форму щілини. Звідти назовні виділяється слиз, завдяки якому клітина рухається. Однак цей слиз не просто витікає крізь отвір шва, а спрямовується в певному напрямку завдяки існуючим на стулках борозенкам і ребрам.
Маленький човник діатомеї рухається повільно, але цілеспрямовано. Якщо уважно придивитися, то обабіч клітини видно виділення слизу. Діатомея рухається по прямій. Через деякий час напрямок руху може змінитися, і тоді клітина знову розвертається в напрямку руху.
Вперше про діатомові водорості стало відомо в XVII сторіччі, коли А. Левенгук створив збільшувальні лупи - прообраз сучасного мікроскопа. Перші діатомові водорості були описані саме як рухомі човники, що рухаються силою витікаючого слизу.
Живуть діатомеї у воді водойм. Переважна більшість з них знаходиться у придонному шарі. Тому діатомеї відносять до так званих бентосних, тобто придонних організмів. Якщо збирати зразки мікрофлори водойм, необхідно враховувати цю властивість діатомових водоростей. Проби беруть ближче до дна, разом з мулом. Влітку, коли вода добре прогрівається, діатомові водорості швидко розмножуються. Саме тоді можна побачити стулені одна з другою дві клітини діатомей, що утворилися внаслідок простого їх поділу. Цей поділ відбувається досить цікаво: вздовж клітини утворюється перетинка, що ділить вміст клітини та ядро на дві частини. Потім вони розходяться, а кожна із стулок обростає меншою. Тоді дві молоді клітини розходяться і починають самостійне життя.
Восени, коли температура води знижується, відбувається статеве розмноження діатомей. Дві окремі клітини приєднуються одна до другої і згодом зливаються в одну. Спора, що виникає внаслідок цього, може зимувати, а тоді починає розвиватись. Але така спора може розвиватися і без періоду спокою і навіть збільшуватися в розмірах (ауксоспора), чого не можуть інші види.
Діатомеї - одноклітинні чи колоніальні мікроскопічні водорості. Хлоропласти, які мають пристінне розташування, забарвлені в жовтий або бурий кольори. Це пов'язано з наявністю різних барвників, які міняють колір хлорофілу. Діатомеї - типові фотосинтезуючі рослини, однак і серед них є безбарвні форми, що не мають хлоропластів. Проте такі форми серед діатомей зустрічаються досить рідко.
Історія діатомових водоростей надзвичайно давня. Завдяки кремнеземним стулкам вченим вдалось простежити за еволюцією діатомей протягом тривалого історичного періоду. Викопні види цих водоростей свідчать про те, що вони вже існували приблизно 140 млн. років тому. Тоді вони були переважно кулястими та трикутними. Стулки панцира у викопних діатомей були дуже тонкі й не мали шва. Приблизно 70 млн років пішло на те щоб у цих мікроскопічних водоростей клітини витягнулись до форми човника і одержали від природи здатність пересуватись за допомогою реактивного руху. Тоді ж вони переселились з морських у прісноводні водойми, залишили море: вони є і там. Вчені вважають, що діатомові водорості могли виникнути з золотистих, з якими у них багато спільних ознак. Нині від тих давніх водоростей, що існували у крейдяному періоді, залишились тільки поклади - діатоміти, що на 50-80 % складаються з кремнеземних стулок вимерлих діатомей.
Однією з найпоширеніших у наших водоймах є діатомова водорость пінулярія. Особливо багато пінулярій в водоймах, де мало вапна. Вони живуть у придонному шарі води на торф'яниках і в болотах. Крім того, їх багато і на дні лісових струмочків та меліоративних канав. Будова клітини пінулярії дуже характерна для діатомей. В краплі води навіть при незначному збільшенні можна побачити витягнуті чотирикутники клітин пінулярії, що повільно рухаються в товщі води. Коли клітини перевертаються, їх форма змінюється і стає витягнуто-еліпсовидною. На боці клітини добре видно шов з трьома маленькими вузликами, за допомогою яких стулки скріплюються. Обабіч шва помітні ребристі структури стулок, які виконують роль напрямних у виділенні слизу. Буруваті стрічки по краю клітини - це хлоропласти, що займають у цьому положенні профільну експозицію. У центрі клітини можна побачити місток цитоплазм, де міститься ядро клітини. Вся порожнина зайнята вакуолею з клітинним соком.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світ водоростей“ на сторінці 2. Приємного читання.
