З протилежного боку клітина виглядає бурою. Це завдяки хлоропластам, які займають майже всю поверхню клітини. Знову видно місток або поясок цитоплазми з ядром в центрі, а також проекції ребер - по краю стулки.
Досить подібна до пінулярії і навікула. Вона живе в тих же умовах, що і пінулярія, тому їх часто можна знайти в одній краплі води. Навікула має характерну еліпсовидну форму тіла, тому що кінці її стулок витягнені й загострені. Коли розглядаєш навікулу, вона ще більше від попередньої водорості нагадує маленький підводний човник, який рухається в товщі води.
Слід відмітити, що у водоймах дуже багато різноманітних представників діатомових водоростей. Наприклад, ніцшія має витягнену вузьку форму клітини, астеріонела - довгу паличкоподібну з розширеннями на кінцях, цимбела подібна до місяця і рухається по кривій. Чимало діатомових водоростей утворюють колонії. У табелярії вони подібні до касет з патронами, у астеріонели - до зірок, у флагілярії - до стрічки. А така водорость, як мелозіра, створює колонії у вигляді ниток.
Серед мікроскопічних водоростей чимало цікавих для спостережень об'єктів. Вони рухаються за допомогою виростів тіла (як хриза-меби), спеціальних джгутиків (хламідомонади чи евглени), перекочуванням (десмідії) чи виділенням слизу (діатомеї). У багатьох з них є примітивні світлочутливі органи - стигми, що допомагають рухатись в напрямку до світла або від нього (коли воно надто яскраве). Деякі з цих водоростей мають навіть плавальні міхурці - пульсуючі вакуолі, які допомагають їм рухатись у товщі води. А коли додати сюди кремнеземні човники діатомей з їх складним пристосуванням до реактивного руху, то залишається тільки дивуватись фантазії природи, яка в таких дрібних організмах створила стільки оригінальних пристосувань.
Приблизно 30-40 млн. років тому на місці сучасних південних морів існувало велетенське море Тетіс. Піднімались гірські хребти, і Те-тіс поступово зменшувався в розмірах, поки від нього не залишилися окремі клаптики. Саме їх сьогодні ми називаємо системою південних морів, що омивають береги Європи. Численні річки сильно опріснили воду в цих внутрішніх морях. Танення льодовиків теж сприяло цьому процесу. Тривалий час Чорне та Азовське моря (в сучасному розумінні їхніх меж) не мали зв'язку з Середземним морем, і тому значна частина давніх водоростей там вимерла. Тільки 5-7 тис. років тому цей зв'язок відновився і кількість солелюбних представників флори Чорного та Азовського морів стала збільшуватись за рахунок пришельців із Середземного моря.
Але й тепер чорноморська вода недосолена. Вміст солей в ній приблизно наполовину менший, ніж в інших морях. Причому придонний шар води має підвищену солоність, поверхневий - меншу. Крім того, нижній шар води у Чорному морі сильно заражений сірководнем. Тому глибше від 200-250 м вода Чорного моря позбавлена фауни та флори. Там немає кисню і панують мікроорганізми типу бактерій мікро-спіра. Таким чином, зарості водоростей охоплюють лише вузеньку смужку прибережної зони до глибини приблизно 200 м.
Вчені нараховують у Чорному морі 277 видів водоростей, основна маса яких створює зарості на глибинах 5-10 м. Зустрічаються вони і глибше, але там видовий склад їх зменшується, а покриття дна стає мозаїчним. Є в заростях водоростей і представники квіткових рослин, наприклад зостера чи морська трава. Вона розростається на невеликих глибинах і створює своєрідні підводні луки, багаті рибою та молюсками. Зовні зостера чимось нагадує злаки: довгі лінійні листки та тонкі кореневища, якими вона буквально прошиває усе дно.
Великі водорості, що складають підводні пейзажі Чорного та Азовського морів, належать до трьох систематичних відділів: бурих, червоних та зелених водоростей. Найпоширеніші серед них бурі водорості.
Бурі водорості - типові морські рослини. Вони не зустрічаються в прісних водоймах. Крім того, серед бурих водоростей немає мікроорганізмів. Найменші з них мають розміри в кілька сантиметрів, а найбільші досягають 90 м. Щоправда, такі великі бурі водорості у наших морях не трапляються. Це уже відомий макроцистіс з морів Південної півкулі. Зарості макроцистіса складаються з довгих стеблоподібних сланей, верхня частина яких має численні пластинки, що нагадують листя. До субстрату макроцистіс прикріплюється спеціальними виростами. Слойовища так міцно прикріпляються до каменів, що відірвати їх практично неможливо.
Подібним чином побудовані й бурі водорості наших морів. Вони мають стеблоподібну слань, яку називають каулоїдом. Каулоїд закінчується плоскими виростами, що мають форму листя (їх називають філоїдами). До субстрату така водорость кріпиться ризоїдами чи ризоїдальними дисками - виростами, що намертво приростають до каменів дна моря. У інших видів слань однотипна. Вона складається з тонких або плоских розгалужень, які утворюють невисокі кущоподібні зарості на дні.
Дуже поширені в Чорному та Азовському морях кілька видів цистозейр. Каулоїди цистозейри бувають до 1 м висоти, а іноді й більше. Вони галузяться. В багатьох місцях слойовища можна побачити кулькоподібні вирости, які часто плутають з органами розмноження. Насправді це повітряні пухирці, завдяки яким цистозейри утримуються у вертикальному положенні. Розмножуються цистозейри набагато складніше. У верхній частині розгалужень слойовища містяться інші вирости - ре-цептакули Саме там знаходяться органи розмноження цих дивних рослин моря. Найбільш поширена в Чорному та Азовському морях цисто-зейра бородата. Вона створює зарості заввишки 30-150 см. її тонкі циліндричні слойовища сильно галузяться, а на вершках вони зібрані у вінички чи бороди. Цистозейра бородата розмножується переважно взимку. На глибині 0,5-20 м, де ця водорость розростається, можна бачити великі зарості, в яких вона переважає над іншими видами.
Досить часто в Чорному морі зустрічається артрокладія мохната. її слойовище невисоке, до 40 см. Вона має теж циліндричні розгалужені гілочки з кільцями бічних нитчастих виростів. Розмножується лише зооспорами, тобто нестатево. Ці зооспори мають джгутики і тому плавають у товщі води наче мікроскопічні водорості. З зооспор виростають нитчасті слані.
Крім описаних вище видів, у Чорному та Азовському морях можна зустріти також сперматохнуси, стилофори, занардінії, кутлерію, кла-достефус та чимало інших. І все ж наші південні моря бідні видовим складом бурих водоростей. Ці типові морські рослини не змогли витримати еволюційних змін у складі води і більшою частиною вимерли. Наприклад, немає в наших морях величних ламінарій, різноманітних саргасів та багатьох інших цікавих бурих водоростей, які типові для більшості морів світу. Саме вони характеризують зарості бурих нодо-ростей, які часто називають підводними джунглями.
У ламінарій на верхівці каулоїда виростає одна, іноді кілька пластин філоїдів. Нараховується близько 30 видів різних ламінарій, поширених переважно в північних морях. Слойовища ламінарій досить великі і достають 6-7 м, а у ламінарії вузької - навіть 22 м. Росте слань в основному в кінці зими, коли температура води становить близько 0°С. У циклі розвитку ламінарій є два покоління: велетенські і маленькі рослини, до 1 см у діаметрі, заростки, де проходить статевий процес розмноження. Ламінарії - цінні їстівні, кормові та технічні рослини. З ламінарії японської (морської капусти) готують салати та інші продукти харчування. її навіть культивують в морях. Вона може давати до 5060 т/га сухої маси. З ламінарій одержують йод, альгінову кислоту та інші цінні речовини.
Саргаси, навпаки, поширені переважно в тропічних та субтропічних водах. їх теж використовують в харчуванні та як технічну сировину. Вони надзвичайно схожі на квіткові рослини, особливо такі, як лавр. Лише листки та плоди саргасів несправжні. То вирости слані, в яких немає диференційованих тканин. Величезні нагромадження цих водоростей в Атлантичному океані, куди їх заносить течія. Саргасові водорості у цьому морі не прикріплені до дна, а перебувають у плаваючому стані. Коловий рух води не дає їм змоги рухатися далі. Крім того, саргасові водорості зустрічаються н далекосхідних морях, зокрема в Японському.
Червоні водорості ніколи не створюють таких великих заростей, як бурі, а зустрічаються разом з ними, хоч і можуть опускатися на глибину до 200 м. Колір червоних водоростей зумовлюють барвники іншого типу - червоний фікоеретрин та синій фікоціан Тому забарвлення червоних водоростей міняється залежно від присутності цих пігментів. Воно може бути жовтим, рожевим, бордово-червоним і навіть голубуватим.
Серед червоних водоростей трапляються одноклітинні організми, але більшість - великі рослини, від кількох сантиметрів до 1 м. Живуть червоні водорості в морях, проте деякі види можуть існувати і в прісних водоймах. Слані мають вигляд плівок, розгалужених ниток, кущиків тощо. Вчені досі не дійшли єдиної думки про походження червоних водоростей. Дехто вважає, що вони походять від синьозелених водоростей, з якими мають багато спільного в хімічному складі клітин. Однак таке припущення не має достатнього обґрунтування. Проте це надзвичайно давні рослини, які складають одну з тупикових гілок еволюції.
З деяких видів червоних водоростей виготовляють продукти харчування, промисловий агар, добрива.
Найбільшу роль у Чорному морі відіграють зарості філофори ребристої. Вони були описані у 1908 р. відомим дослідником С. О Зерновим, за що і одержали назву "поля Зернова". Зарості філофори займають мілководдя Чорного моря у районі Севостополь - Одеса - дельта Дунаю. Там вони ростуть на глибині від 20 до 60 м. У цих заростях багато риби. Філофору ребристу використовують для одержання агароїду - продукту харчової промисловості. За рік тут добувають близько 20 тис. т сировини.
Філофора ребриста - кущисте слойовище заввишки до 50 см. В основі слойовище сланке з характерними ризоїдальними виростами, якими рослина прикріплюється до кам'янистого ґрунту. На вертикальних циліндричних відгалуженнях слані виростають червоні пластинки завдовшки 28 см. Краї пластинок кучеряві й тонкі, а центральна вісь потовщена. З старих пластинок виростають нові. Вони можуть бути широкими і навіть розсіченими. Крім "поля Зернова", філофора ребриста в незначних кількостях зустрічається і в інших районах прибережних вод Чорного моря. Крім філофори ребристої, тут росте і філофора Броді, яка відрізняється від попередньої деякими зовнішніми ознаками.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світ водоростей“ на сторінці 3. Приємного читання.
