Реліктові рослини

Товарознавство продовольчих товарів

Цимбохазма дніпровська з родини ранникових - дуже оригінальна сірувато-біла, аж срібляста від густого опушення, приземкувата (всього до 15 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина з цілокраїми ліпійпо-ланцетними сіруватими листками та своєрідними трубчастими завдовжки 25-35 мм жовтими квітками. Плід, що утворюється після цвітіння, - коробочка. Цвіте рослина у квітні-травні.

Назва рослини пов'язана з будовою трубчастих квіток, які поступово розширюються і біля двогубого зіву зненацька здуваються. А видова назва чітко вказує на географію виду: він поширений переважно в пониззі Дніпра.

Цимбохазма зростає на кам'янистих місцях, виходах вапняків, схилах, сухих степових ділянках лише у степовій смузі на півдні України. Та навіть тут не так вже й часто можна побачити цю низеньку жовтоцвіту рослинку. Відомо лише близько 30 місцезнаходжень її в Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській та Донецькій областях.

Рід цимбохазма монотипний, тобто в ньому всього один вид. Найбільш спорідненим з ним є рід цимбарія з 4 видами. Представники роду цимбарія ростуть за тисячі кілометрів далеко на сході. Зокрема, цимбарія даурська поширена у Східному Сибіру, Монголії, Тібеті, Китаї, Японії. Така далека відстань, що відділяє від найближчих родичів, є одним із свідчень реліктовості цимбохазми, того, що вона є живим свідком далекого геологічного минулого нашої землі.

У рослинному царстві є чимала родина тимелійових, яка налічує близько 650 видів, об'єднаних у півсотні родів. Одним із значних за обсягом є рід вовчі ягоди. До нього належать майже 100 видів листопадних або вічнозелених чагарників чи невеликих деревець. Вони поширені головним чином у південно-східній Азії, Гімалаях, Ірані, Середземномор'ї та Європі.

Наукова назва роду походить від давньогрецького найменування лавра благородного, оскільки деякі види вовчих ягід своїми листями та плодами схожі на лаврове дерево. А українська назва роду - вовчі ягоди - пов'язана із великою отруйністю всіх частин, а особливо плодів та кори цих рослин.

На Україні відомо 4 види вовчих ягід.

Вид вовчі ягоди пахучі описаний 1753 р. К Ліннеєм. Це кущики, що досягають всього 15- 40 см заввишки. Сланкі, слабко розгалужені гілки, вкриті сіро-коричневою корою, переважно стеляться по землі, а верхівками підводяться. Вони досить густо вкриті шкірястими довгасто-оберненояйцевидними або лопатковидними вічнозеленими листками. У травні- червні розкриваються ніжно-рожеві або кармінові, вельми гарні та ароматні двостатеві квітки. Вони зібрані голівками на кінцях гілок й сидять на дуже коротеньких білоопушених ніжках. Оцвітина у них зрослопелюсткова з довгою, зовні опушеною вузько-циліндричною трубочкою та чотирма горизонтально відхиленими частками. У трубочці заховано вісім тичинок, розташованих у два кола, та одна маточка з одногніздою зав'яззю. Після цвітіння утворюються сухі шкірясті опушені жовтувато-бурі кістянки.

Цікаво відзначити, що часом рослина квітує вдруге восени, але не так рясно і буйно. У час літнього цвітіння завдяки великій кількості суцвіть кущики мають надзвичайно гарний вигляд. В Європі, де цей вид зростає у гірських районах, він одержав вельми образну назву - "альпійський бузок".

Вовчі ягоди пахучі ростуть у нас у розріджених соснових лісах, на лучностепових трав'янистих ділянках, розташованих на теплих, з близьким заляганням вапняків чи крейди ґрунтах, подекуди на вапнякових або борових пісках.

На крейдяних схилах Середньоросійської горбовини на території Воронезької та Курської областей зростає дуже близький вид - вовчі ягоди Юлії. Вони нижчі на зріст, всього 5-15 см заввишки, та відзначаються дуже гарними інтенсивно вишнево-червоними квіточками. Якщо вовчі ягоди пахучі живуть порівняно недовго - всього два-три десятки років, то вовчі ягоди Юлії при такій же товщині стовбурців досягають віку двохсот років.

Обидва види мають дуже гарні декоративні властивості і заслуговують ширшого використання при влаштуванні штучних скельних гірок, кам'янистих садочків, альпінаріїв. Ці види вовчих ягід, коли добре розростуться, утворюють чудові яскраво рожевоцвіті суцільні килимки. Є ще дуже декоративні садові форми - білоцвіті та ряболисті. Ці рослини потребують валкування ґрунту, помірного зволоження та відкритих незатінених місць. Вовчі ягоди пахучі вперше були введені в культуру на Україні 1811 р. у Кременецькому ботанічному саду В. Г. Бессером.

На згадані види зовсім не схожі вовчі ягоди Софії та близькі до них географічні раси. Це листопадний чагарник заввишки 30-60 см. На гілках з темно-сірою корою розташовані оберненояйцевидні сірувато-зелені, зі споду білуваті від опушення листки. Ніжно запашні сніжно-білі квітки, зібрані пучками, надають рослині якоїсь особливої краси. У травні-червні кущі цього виду бувають рясно вкриті шумовинням білого духмяного цвіту. Нерідко спостерігається також повторне цвітіння восени. Звичайно у серпні- вересні достигають плоди - яскраво-червоні соковиті кістянки. Проте за природних умов ця рослина плодоносить досить рідко, через що кожний плодоносний кущ потребує дбайливої охорони.

Вовчі ягоди Софії ростуть на крейдяних схилах - у світлих лісах, на узліссях, серед світлих чагарникових заростей.

Вовчі ягоди Софії є ендеміком. Дуже близький вид - вовчі ягоди алтайські - поширений в Азії на Алтаї та Тарбагатаї. У цього виду плоди мають чорне або чорно-червоне забарвлення.

У 1970 р. радянський ботанік М. І. Котов описав близькоспорідне-ний із двома вищезгаданими раніше невідомий науці білоцвітий вид - вовчі ягоди таврійські. Вони зростають у Гірському Криму. Це також вузькоендемічний вид.

Високорослі білоцвіті чагарникові види вовчих ягід завдяки своїй декоративності заслуговують ширшого використання. Особливо ефектно вони виглядають на краях газонів, при обрамленні деревно-чагарникових куртин, у чагарникових композиціях у парках, скверах, посеред галявин, газонів. Розмножують їх посівом свіжозібраного насіння під осінь або ж після стратифікації - весною.

Слід відзначити, що в народній медицині різних регіонів більшість видів вовчих ягід, незважаючи на їх отруйність, у невеликих дозах використовуються як ліки. Зокрема, отруйну кору з лубом вживають як зовнішнє для лікування різних форм ревматизму.

Вовчі ягоди звичайні, або вовче лико - це малогіллястий листопадний кущ 0,5-1,5 м заввишки з жовто-сірою корою. Цвіте він ранньою весною до появи на ньому листя - з кінця березня, протягом квітня та іноді на початку травня. Ранньому цвітінню сприяє те, що квіткові бруньки закладаються ще попереднього літа у пазухах листків. Тому після перезимівлі, лише пригріє березневе сонце, вовче лико вже й розквітає. Поряд з пролісками, ліщиною, мати-й-мачухою - це одна з найбільш ранньоквітучих весняних рослин.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реліктові рослини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Світ водоростей

  • Незвичайні рослини

  • Рослини-хижаки

  • Рослини-паразити

  • Рослини-напівпаразити

  • Рослини-верхолази

  • Симбіоз серед рослин

  • Явище алелопатії

  • Гіганти і карлики рослинного світу

  • Трави

  • Рослинні метаморфози

  • Космополіти і ендеміки

  • "Оленячиймох", або ягель

  • Аконіти

  • Цілющі рослини

  • Реліктові рослини
  • Найбагатші медоноси

  • Плоди екзотичних рослин

  • Хлібини на дереві

  • "Мавп'ячий хліб"

  • Королева пальм

  • "Дині" на дереві

  • Авокадо

  • Кофейне дерево

  • Шоколадне дерево

  • Цукеркове дерево

  • Маніок

  • Рослини луків і боліт

  • Багно звичайне

  • Бобівник трилистий

  • Вербозілля лучне

  • Вовче тіло болотне

  • Гірчак перцевий, водяний перець

  • Дягель лікарський

  • Жовтець повзучий

  • Зірочник злаковидний

  • Китник лучний

  • Коронарія зозуляча, зозулин цвіт

  • Образки болотні

  • Осот городній

  • Пижмо звичайне

  • Плетуха звичайна

  • Розхідник звичайний

  • Слабникводяний

  • Теліптерис болотяний

  • Чемериця Лобелієва

  • Степові рослини

  • Айстра заміщуюча

  • Безсмертки однорічні

  • Вероніка австрійська

  • Воловик гмеліна

  • В 'язіль барвистий

  • Гіацинтик блідий

  • Горицвіт весняний

  • Грудниця волохата

  • Дивина фіолетова

  • Житняк гребінчастий

  • Залізняк колючий

  • Люцерна румунська

  • Незабудка дрібноцвіта

  • Півники низенькі

  • Подорожник степовий

  • Рястка фішерова

  • Сокирки волотисті

  • Таволга звіробоєлиста

  • Холодок багатолистий