Алелопатія - це слово грецького походження і складається з двох коренів: аллелос - взаємний та патон - вплив. Отже, мова йде про хімічний взаємовплив між рослинами. Чимало цікавого в алелопатії відкрив і описав академік А. М. Гродзинський.
Помітити у природі явище алелопатії складно. Для цього необхідно мати деяку спеціальну підготовку. Необхідно порівнювати біологічну активність виділень різних видів рослин. За еталон використовують насіння крес-салату. Під впливом витяжок з різних рослин насіння крес-салату проростає більш активно. Цим і характеризується алело-патична ефективність рослин. Найбільш агресивні серед інших - па-житниця, непахуча ромашка, а також полин, кропива та ін. Тому поруч з ними погано ростуть інші види рослин. Ось чому бур'яни завдають великої шкоди. Вони не лише відбирають у культурних рослин поживні речовини, а й пригнічують їх ріст і розвиток своїми хімічними виділеннями.
Хімічний вплив мають не лише виділення листків. Дуже активні алелопатичні властивості притаманні виділенням коренів і навіть квіток. Це легко перевірити, виготовлюючи витяжки з окремих органів росини.
Ось чому в природі можна спостерігати досить цікаві прояви такої алелопатії. Склад рослин у лісі строго зумовлений. Це види, які історично звикли рости у сусідстві один з другим. Якщо алелопатичні властивості між ними і є, то вони непомітні на перший погляд. Але у свіжому порубі у перше ж літо, навіть навесні, з'являється зовсім інша рослинність. У сусідньому лісі її не знайдеш. Важко припустити, щоб їх насіння потрапило сюди після рубки насадження. Значить, воно було вже в ґрунті до рубки, і насіння знаходилось в лісі протягом багатьох років, але не проростало. Не було сприятливих умов. Проростання насіння чужих для лісу видів рослин затримував сам ліс. Кореневі виділення дерев, кущів і лісових трав створюють специфічну хімічну обстановку, яка гальмує проростання "чужих" для угруповання видів рослин.
Такі речовини, що гальмують проростання рослин, називають інгібіторами. Вони не тільки затримують розвиток інших видів, а й отруюють їх. Серед виділень є також алкалоїди, ефірні олії, органічні кислоти, нуклеотиди, вітаміни, ферменти. Але саме інгібітори гальмують
ріст і розвиток інших рослин. Вони діють вибірково: одні види пригнічують, на інші впливають мало. З роками інгібіторів нагромаджується багато, і тоді вони отруюють все, навіть ту рослину, що їх виділила. Кімнатні квіти, які довго росли в одному горщику, уповільнюють ріст, а іноді й хворіють. Це не лише голодання внаслідок зменшення поживних речовин у ґрунті. Виділення рослини, що нагромаджуються в горщику, гальмують дальший її розвиток. Подібним чином відбувається і старіння. Ріст і розвиток дерева чи куща на одному місці з роками уповільнюються через ті самі інгібітори. Наприклад в саду випаде стара яблуня і на її місце висаджують молоду. Якщо при цьому не внести добрива і багату органікою землю, то молода яблуня теж буде рости повільно, зовсім не так, як поруч ростуть її однолітки на незайманому ґрунті. Ґрунт під старою яблунею був виснажений і насичений інгібіторами, на незайманому - родючий і вільний від отруйних виділень.
В лісі під старими ялинами можна завжди знайти рясне відновлення з молодих ялинок. Але вони приземкуваті та кволі, вони ледь животіють. Це пов'язано з різними причинами, серед яких значна роль належить і кореневим виділенням старих ялин. Після рубки лісу молодняк деякий час хворіє, а потім, коли дія інгібіторів послаблюється, починає швидко набирати висоту.
Різні види рослин неоднаково виділяють інгібітори: одні - більше, другі - менше. Тому є види, які не терплять біля себе сусідів. Навіть бур'яни рідко зустрічаються серед них. Ось чому на квітниках рекомендують рік від року вирощувати чорнобривці, цинії, петунії. Вони надзвичайно активні рослини, бо виділяють в ґрунт багато інгібіторів. У таких квітниках мало бур'янів. Після цих культур краще ростуть фіалки, стокротки та ін У сільському господарстві такими "стерилізаторами" ланів справедливо вважають злакові культури: жито, ячмінь, пшеницю. А от картопля і помідори сильно заростають бур'янами, які пригнічують культурні рослини.
Явище алелопатії дуже важливе в природі. Воно визначає здатність видів співіснувати на одній території в умовах рослинного угруповання. Під ялиною звично бачити чорницю чи кислицю, під дубом - конвалію або медунку, поруч з ліщиною - копитняк чи яглицю. Все це не випадковості. Історично ці рослини розвивалися єдиними угрупованнями, серед яких кожному виду було виділено своє місце. Взаємовідносини між ними нормувалися боротьбою за існування, в якій алелопатичні властивості видів взаємно врівноважувались. Активізація господарської діяльності людини порушує стабільність природних угруповань. Вирубуючи дерева, заготовлюючи ягоди і лікарську сировину, людина цілеспрямовано, а інколи й мимоволі порушує рівновагу між окремими видами у складі угруповання. Як правило, першими від цього страждають корисні види рослин, на які спрямована діяльність людини. Інші представники угруповання внаслідок цього отримують несподівану допомогу. їх розвиток більше не стримується хімічними виділеннями стабільного угруповання. Тому вони розростаються і витісняють корисні види. Ось чому при заготівлях лікарських та технічних рослин склад природних угруповань сильно змінюється, часто не на краще. На місці цінних хвойних лісів з'являються малоцінні паро-стеві осичники та березняки, дубові насадження замінює граб, а на заростях звіробою чи материнки виростають злаки або інші трави.
У сільському господарстві замість природних рослинних угруповань поширені агрофітоценози. Так називають посіви і посадки культурних рослин, які без догляду людини не можуть існувати самостійно. За культурними видами рослин потрібний постійний догляд. Хоч серед них є види з дуже вираженими алелопатичними властивостями (наприклад, жито, пшениця), але вони не здатні утримувати за собою площу.
Трапляються випадки, коли у склад природних угруповань, а особливо агрофітоценозів, потрапляють нові для цієї місцевості види. їх називають інтродуцентами Деякі з цих рослин надзвичайно життєздатні, якщо умови проростання їм добре підходять. Тоді інтродуценти швидко розростаються. Вони легко розмножуються в нових умовах. Це явище називають натуралізацією. В багатьох випадках нові види можуть бути настільки агресивними, що витісняють місцеві рослинні угруповання. Більшість таких рослин потрапили до нас завдяки діяльності людини, але давно вийшли з-під її контролю і тепер розмножуються самостійно. їх ще називають адвентивними рослинами від латинського адвентіціус - зайшлий, випадковий. Так поширились на території України ромашка без'язичкова, енотера дворічна, робінія несправжньо-акацієва, клен американський тощо. Серед злісних бур'янів сільськогосподарських культур теж чимало таких адвентивних видів: галінзога дрібноквіткова, амброзія полинолиста, ценхрус малоквітко-вий тощо.
Деякі види інтродуцентів настільки поширились на території України, що тепер їх важко визнати навіть чужинцями. А між тим вони у нас не так давно, якихось кілька сот років. Наприклад, аїр тростинний з'явився на Україні за часів татарів. А в Європу цю рослину завезли значно пізніше, лише у 1576 р. Подібним чином поширився у нашій флорі хрін, що походить з Південної Європи та Південно-Західної Азії, золотушник канадський та злинка канадська з Північної Америки. Ці види рослин не лише пристосувалися до місцевого клімату, а й змогли витримати у природі алелопатичну активність наших рослин. Завдяки цьому вони стали повноправними членами багатої української флори.
Серед хвойного лісу приємний запах смоли. Мають свій запах також діброви та вільшаники, луки та прибережні зарості. Звичайно, значну частину запахів у рослинних угрупованнях дають квіти, їх медовий аромат спрямований на приваблення комах-запилювачів. І все ж у запахах рослин є щось зовсім інше, не притаманне квітам. Адже запах відчувається в заростях черемхи не лише під час її цвітіння, а й повсякчасно. Пахнуть зарості кропиви, хвоя, папороть і мохи. А вони ж не цвітуть. Отже, це запахи зовсім інші. Вони належать до ароматичних виділень рослин, що мають теж алелопатичну природу. Деякі з видів виділяють настільки багато летких речовин, що повітря навколо них стає надзвичайно перенасиченим. Відома невисока багаторічна рослина, що називають ясенець за характерні перисті листки, які нагадують листки ясена. Зустрічаються ясенці на узліссях широколистяних лісів гір Криму. В сонячну погоду навколо рослини збирається так багато цих летких виділень, що здається, наче повітря над нею тремтить. Ці леткі виділення належать до ефірних олій і мають характерний лимонний запах. Піднести до рослини палаючого сірника - і вона спалахне прозорим синюватим полум'ям. Це горять ефірні олії. Вони горять, а рослина залишається неушкодженою. Тому її і назвали неопалима купина. Виділення ясенця пов'язані з охолодженням рослини від перегріву сонцем, і вони токсичні для людини. Якщо листок рослини торкнеться відкритої ділянки шкіри, то на ній з'являться характерні ураження.
Ще більш небезпечні виділення другої рослини з родини зонтичні - борщівника сибірського. Ця гігантська рослина часто зустрічається в долинах річок і на заплавних луках. Іноді листки борщівників, а вони досягають в діаметрі до 60-80 см, використовують як підстилку, щоб загоряти на березі річки. Кінчається це дуже неприємно: опіки від листків борщівника швидше з'являються на шкірі, ніж сонячний загар. Потім ураження тривалий час не сходять, а при сильному пошкодженні шкіри доводиться звертатись до лікарів.
Сильні виділення мають чіпкі рослини - ломиноси. Запаху вони практично не дають, а вплив їх на дихальні органи настільки сильний, що починає боліти голова. Леткі речовини ломиносу належать до алкалоїдів типу протоанемоніну. Вони можуть викликати значне отруєння, якщо людина розташувалась на ніч у заростях ломиносів чи залишила в спальні букет з квітками цих рослин.
Надзвичайно сильні виділення утворює крона горіха волоського. Біля горіхового дерева завжди мало мух. Якщо у городі є горіх, то навіть шкідники майже не з'являються на городі (щоправда, і самій городині горіх не дає добре рости). Розтерти листок горіха і відчувається характерний запах летких речовин, які він виділяє.
Досить подібні своїми виділеннями й інші види рослин: чорна бузина, черемха звичайна, смородина чорна тощо.
Леткі сполуки, що їх виділяють в повітря рослини, вчені називають фітонцидами. Це зброя, якою рослина захищає себе від ворогів: шкідливих комах, патогенних мікроорганізмів та ін. Звичайно, це не єдине призначення летких речовин. Вони охолоджують тканини від спеки, приваблюють комах-запилювачів.
Фітонциди мають велике значення в житті рослин. Адже завдяки ним в лісі зберігається чисте повітря, позбавлене шкідливих мікроорганізмів. В наш час хвойні ліси - одне з кращих місць для створення санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз тощо. Перебування в такому лісі особливо корисне для людей, хворих на легені та інші органи дихання. Справа в тому, що смолисті виділення хвойного лісу вбивають шкідливі мікроорганізми і роблять повітря чистим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Явище алелопатії“ на сторінці 1. Приємного читання.
