Щоб оцінити вірогідність відмінностей між груповими середніми, необхідно визначити міжгрупову та внутрішньогрупову варіації. Якщо міжгрупова (факторна) варіація значно перевищує внутрішньогрупову (залишкову) варіацію, то фактор впливав на результативну ознаку, істотно змінюючи значення групових середніх величин. Але виникає питання, яке співвідношення між міжгруповою і внутрішньогруповою варіаціями можна розглядати як достатнє для висновку про вірогідність (істотність) відмінностей між груповими середніми.
Для оцінки істотності відмінностей між середніми і формулювання висновків з перевірки нульової гіпотези (Н0 :х1 = х2 =... = хп) в дисперсійному аналізі використовується своєрідний норматив - Г-критерій, закон розподілу якого встановив Р.Фішер. Цей критерій являє собою відношення двох дисперсій: факторної, породжуваної дією досліджуваного фактора, та залишкової, зумовленої дією випадкових причин:
Дисперсійне відношення Г= £>і : £*2 американським статистиком Снедекором запропоновано позначати літерою Г на честь винахідника дисперсійного аналізу Р.Фішера.
Дисперсії °2 іо2 є оцінками дисперсії генеральної сукупності. Якщо вибірки з дисперсіями °2 і °2 зроблені з однієї і тієї самої генеральної сукупності, де варіація величин мала випадковий характер, то розбіжність у величинах °2 і °2 також випадкова.
Якщо в експерименті перевіряють вплив кількох факторів (А, В, С і т.д.) на результативну ознаку одночасно, то дисперсія, що обумовлена дією кожного з них, має бути порівняна з °е.гР , тобто
Якщо значення факторної дисперсії значно більше залишкової, то фактор істотно впливав на результативну ознаку і навпаки.
В багатофакторних експериментах крім варіації, зумовленої дією кожного фактора, практично завжди є варіація, яка зумовлена взаємодією факторів ($ав: ^лс ^вс $лііс). Суть взаємодії полягає в тому, що ефект одного фактора істотно змінюється на різних рівнях другого (наприклад, ефективність якості Грунту при різних дозах добрив).
Взаємодія факторів також має бути оцінена шляхом порівняння відповідних дисперсій 3 ^в.гр :
При обчисленні фактичного значення Б-критерію в чисельнику береться більша з дисперсій, тому Б > 1. Очевидно, що чим більше критерій Б, тим значнішими є розбіжності між дисперсіями. Якщо Б = 1, то питання про оцінку істотності відмінностей дисперсій знімається.
Для визначення меж випадкових коливань відношення дисперсій Р. Фішер розробив спеціальні таблиці Б-розподілу (дод. 4 і 5). Критерій Б функціонально зв'язаний з імовірністю і залежить від числа ступенів свободи варіації к1 і к2 двох порівнюваних дисперсій. Звичайно використовуються дві таблиці, що дозволяють робити висновки про гранично високе значення критерію Б для рівнів значущості 0,05 і 0,01. Рівень значущості 0,05 (або 5%) означає, що тільки в 5 випадках із 100 критерій Б може приймати значення, що дорівнює вказаному в таблиці або вище його. Зниження рівня значущості з 0,05 до 0,01 призводить до збільшення значення критерію Б між двома дисперсіями в силу дії тільки випадкових причин.
Значення критерію Б також залежить безпосередньо від числа ступенів свободи двох порівнюваних дисперсій. Якщо число ступенів свободи прямує до нескінченості (к-мо), то відношення Б для двох дисперсій прямує до одиниці.
Табличне значення критерію Б показує можливу випадкову величину відношення двох дисперсій при заданому рівні значущості і відповідному числі ступенів свободи для кожної з порівнюваних дисперсій. В зазначених таблицях наводиться величина Б для вибірок, зроблених з однієї і тієї самої генеральної сукупності, де причини зміни величин тільки випадкові.
Значення Г знаходять за таблицями (дод. 4 і 5) на перетині відповідного стовпця (число ступенів свободи для більшої дисперсії - к1) і рядка (число ступенів свободи для меншої дисперсії - к2). Так, якщо більшій дисперсії (чисельник Г) к1 = 4, а меншій (знаменник Г) к2 = 9, то Га при рівні значущості а = 0,05 становитиме 3,63 (дод. 4). Отже, в результаті дії випадкових причин, оскільки вибірки малочисельні, дисперсія однієї вибірки може при 5%-ному рівні значущості перевищувати дисперсію другої вибірки в 3,63 раза. При зниженні рівня значущості з 0,05 до 0,01 табличне значення критерію Г, як зазначалося вище, буде збільшуватися. Так, при тих самих ступенях свободи к1 = 4 і к2 = 9 і а = 0,01 табличне значення критерію Г становитиме 6,99 (дод. 5).
Розглянемо порядок визначення числа ступенів свободи в дисперсійному аналізі. Число ступенів свободи, що відповідає загальній сумі квадратів відхилень, розкладається на відповідні компоненти аналогічно розкладанню сум квадратів відхилень (^заг = №^гр + ]¥вгр) , тобто загальне число ступенів свободи (к") розкладається на число ступенів свободи для міжгрупової (к1) і внутрішньогрупової (к2) варіацій.
Так, якщо вибіркова сукупність, що складається з N спостережень, поділена на т груп (число варіантів досліду) і п підгруп (кількість повторностей), то число ступенів свободи к відповідно становитиме:
а) для загальної суми квадратів відхилень (й7заг)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Дисперсійний аналіз“ на сторінці 2. Приємного читання.
